Але вже через рік центральна влада зрадила одеситів, які самовіддано захищали Одесу від сепаратистів, – на місцевих виборах 2015 р. Банкова активно просувала Труханова на посаду мера Одеси, а паралельно «нищився» кандидат, якого підтримував тодішній глава Одеської облдержадміністрації М.Саакашвілі – його радник О.Боровик. У разі перемоги останнього ситуація в регіоні могла бути кардинально іншою. Після відходу М.Саакашвілі від керівництва Одеською областю процес монополізації впливу на Одесу і зрощення криміналу, влади й сепаратистів уже практично не мав перешкод.
Фактично відразу відбулося перегрупування у тіньовому секторі управління Одесою – вона почала переходити під контроль авторитета, який починав свій бізнес з продажу лампочок. Йому всюди було включено «зелене світло», а всі решта відтіснялись від фінансових потоків і владних важелів. Під контроль нового тіньового господаря Одеси перейшов потужний «7 кілометр», а також усі ключові сфери міста, включаючи міську владу. Усе це робиться під майбутні президентські вибори, а точніше – під провладного кандидата. Місцеві правоохоронні структури «тримають нейтралітет», якщо не сказати більшого. Їх керівництво «правильно» підібрано і зорієнтовано – вони також «заточені» під майбутні вибори. А для визначеного результату на цих виборах потрібен фінансовий, адміністративний та силовий ресурс, поєднаний в одних руках.

Міський голова Труханов залишається на своєму місці (у всіх значеннях цього слова). Після недавнього показово-грізного «наступу» НАБУ на нього він почуває себе спокійно і впевнено. У січні ц.р., коли НАБУ публічно активізувалося стосовно Труханова (включно із з’ясуванням наявності у нього російського громадянства), я висловив думку про те, що такі дії спеціального антикорупційного органу «можуть стати знаковою подією – і не тільки для Одеси, а й усієї України». Але – не стали. Збулось моє припущення (висловлене у тому ж дописі), що у ситуації з НАБУ Труханову вдасться знайти «компромісний» варіант. Сьогодні можна впевнено говорити, що такий варіант було знайдено. За допомогою однієї впливової особи, яка від Банкової «курує» суди та правоохоронні органи, його справу «погашено». Тепер, як кажуть, справа за ним.

Власне, в Одесі застосовується та ж схема, що і в Харкові. Нещодавнє закриття полтавським судом справи щодо Кернеса – це зовсім не випадковість. Ну не могли всі прокурори в один день захворіти і не прийти у судове засідання, що суд розцінив як відмову від обвинувачення! Такі справи перебувають на особливому контролі не лише керівництва правоохоронних органів, але й Банкової. А тому збою у прокурорів у цій справі не могло бути в принципі. Наразі ж у міського голови Харкова таке ж завдання, як і у його одеського колеги, – з найкращого боку «проявити» себе на виборах 2019 р.
Хоча між Харковом і Одесою є істотна різниця: якщо в Одесі вплив на ситуацію монополізовано в одних руках (одна з них – «тіньова», а друга – «легальна»), то у внутрішніх харківських впливах зберігається певна конкуренція. У Харкові є надія на міністра внутрішніх справ А.Авакова, який зберігає істотний вплив на цей регіон і може запобігти небезпечним, у т.ч. сепаратистським процесам. Власне, як це він зробив весною 2014 р.

Напади на одеських проукраїнських активістів, що здійснюються все частіше і нахабніше, – це прямий наслідок вказаної монополізації. Ці напади можуть бути інспіровані як для залякування та придушування всього українського в Одесі тими, хто її повністю контролює, так і їх конкурентами (у т.ч. усунутими від такого контролю) – для збурення суспільно-політичної ситуації з тим, щоби повернути свій втрачений вплив. Ці напади однозначно вигідні прибічникам «руського мира» та спецслужбам РФ – вони продовжують розглядати Одесу як сприятливий регіон для «сепаратиського вибуху».
Загалом же побиття проукраїнських активістів на Одещині – це дуже серйозний знаковий сигнал щодо проведення майбутніх виборів на території східних і південних областей України. Повністю погоджуюсь з думкою про те, що такими насильницькими актами заздалегідь з виборчого процесу «вибивається» активна проукраїнська громадськість. Бо виявлення на виборах активної проукраїнської позиції нестиме реальну загрозу життю і здоров’ю як самих активістів, так і членів їх сімей. На захист держави великої надії немає. Тому ці напади сьогодні – це робота на виграш проросійських сил на виборах 2019 р. на Сході та Півдні нашої країни.

Затримання трьох грузинів, підозрюваних у замаху на життя лідера одеської організації партії «Сила людей» О.Михайлика, також може виявитися одним із сценаріїв політичної гри в Одесі – не виключено, що цих підозрюваних за національною ознакою можуть «прив’язати» до колишнього керманича Одещини М.Саакашвілі та екс-прокурора цієї області Д.Сакварелідзе. З тим, щоб дискредитувати їх і остаточно нейтралізувати вплив на цей регіон.
Після нападу на О.Михайлика одеські проукраїнські активісти провели ряд публічних акцій з вимогою відставки керівників правоохоронних структур Одеси та області. На моє переконання, з огляду на загальну ситуацію, яка складається в Одесі, зміна керівництва правоохоронних органів Одещини (власне, як і керівництва виконавчої влади у цьому регіоні) є нагальним і вкрай необхідним кроком.

Чи розуміє ситуацію в Одесі центральна влада? Чи знає вона про ті справжні процеси, які у ній відбуваються? Безсумнівно – так! Чи піде вона на заміну керівництва обласної виконавчої влади і силових структур? З власної ініціативи – ні. Бо все вже мобілізоване під президентські вибори, потрібний результат на яких має бути «зроблено» за будь-яку ціну. Хоча ціною такого результату може стати втрата Одеси…

Олігарх Костянтин Малофєєв-одна з найзагадковіших і суперечливих фігур протекціоністської політики. Для України-злий геній, відповідальний за левову частку сьогоднішніх бід і втрату територіальної цілісності, робить внутрішня політика України на сучасному етапі жахливою. Саме народ Малофєєва реалізував сценарій приєднання Криму до Російської Федерації. А потім спробував реалізувати аналогічний проект на території Донбасу. “Стрілець” і борода збиралися провернути

«русскую весну» и в Донецком регионе, однако, не все у них вышло гладко.

Как только в Украине началась, по сути, гражданская война, а российские «ополченцы» начали нести ощутимые потери, акции Малофеева в Кремле начали стремительно падать. А когда еще и мирное население на Востоке Украины начало гибнуть, у Малофеева сразу же начались еще большие проблемы.

Суть в том, что Запад не смог больше игнорировать имеющуюся проблему. Последовавшие санкции, изоляция России и обструкция Владимира Путина на международном уровне были признаны в Кремле последствиями недальновидной политики Малофеева и его команды.

Не оказались «неоцененными» «заслуги» Малофеева и в Украине. 22 июля этого года Главное следственное управление МВД Украины открыло в отношении Малофеева уголовное производство за спонсорство сепаратизма.

На этой волне, стремительно вознесся внутренний рейтинг давнего врага Константина Малофеева, помощника российского президента, «либерала» Владислава Суркова.

Золотое время Суркова продолжалось также не очень долго. Это его рук дела «иезуитское», якобы мирное соглашение в Минске, и подписание соответствующих договоренностей, которые Россией сразу же стали нарушаться. Договоренности не заработали. И очень быстро стала понятна их настоящая цель – усыпив внимание Запада, отжать понемногу побольше территории от Украины. Обман не удался – мировое сообщество готово повысить давление на Россию, а уровень доверия к Владимиру Путину в мире упал ниже плинтуса.

Поэтому, из колоды Кремля вновь начинают доставать казалось бы «битые» карты. Тот же Малофеев вновь оказался в публичной плоскости, хотя многие эксперты предрекали ему политическое забвение.

Не так давно, в информационном поле вновь появились люди российского олигарха. Бывший премьер «ДНР» Бородай засветился в публичных акциях, а Гиркин (Стрелок) вновь вышел из тени и стал постоянным ньюсмейкером для кремлевских СМИ (то есть, блок, стоявший в его отношении три месяца, внезапно был снят).

Сам Малофеев «вынырнул» совсем в другом направлении, а именно … в Боснии. В октябре, накануне выборов в Республике Сербской, он был замечен в Баня-Луке в обществе президента республики Милорада Додика (к слову, этот политик не раз клялся в том, что приведет Республику к независимости).

Кроме того, в Баня-Лука прибыла еще и группа из 120 российских казаков. Официальная причина визита – участие в культурном фестивале. Однако, как отметили немногочисленные наблюдатели и репортеры, данные казаки (некоторых из которых идентифицировали, как участников событий в Крыму и на Донбассе), гораздо гармоничнее смотрелись бы с автоматическим оружием, а не с реквизитом для танцев.

Другими словами, Малофеев прибыл вместе с казаками, чтобы вмешаться, в случае необходимости, в ход выборов и оказать поддержку главному «боснийскому сепаратизму». Некоторые боснийские издания даже написали, что и у них готовится «крымский сценарий».

Какой из всего этого можно сделать вывод. Константин Малофеев никуда не делся из кремлевских раскладов. Его люди вновь интегрированы в «новороссийские» события и ждут лишь команды на активизацию действий. Новим в Україні також є легалізація міжнародних онлайн-казино, що, на наш погляд, давно пора було зробити. такі Сайти відкрили свої двері для українських гравців, де можна отримати безкоштовні фішки і почати заробляти по-крупному. Так що просто спробуйте, може бути, сьогодні-це ваш день.

Сам Малофеев пытается манипулировать западными элитами, создавая точки напряженности и нестабильности в Европе (в данный момент – на Балканах). Он пытается держать политиков на коротком поводке, ставя на службу Кремлю. Где нужно, «помогая» деньгами, где нужно, оружием или наемниками-добровольцами.

То есть, он «в активной обойме» Кремля. На Западе, к слову, это прекрасно понимают, ведь Малофеев также оказался объектом санкций цивилизованного мира. Недооценки нет. Равно как и веры в то, что Малофеев оказался в опале и перестал влиять на ситуацию.

Он был и остается инструментом, через который Путин вершил и будет вершить свою политику, направленную на создание зон нестабильности по всему миру. Этакий «разрушитель», в возможности которого Кремль верит, особенно после того, как почти исчерпал себя «мирный» процесс, инициированный «либералами» Кремля.

1. Окремий відділ внутрішньої безпеки Державної прикордонної служби України (далі – Окремий відділ) є самостійним оперативним підрозділом спеціального призначення Державної прикордонної служби України (далі – Держприкордонслужба), підпорядкованим Голові Держприкордонслужби.

2. У своїй діяльності Окремий відділ керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами Адміністрації Держприкордонслужби.

3. Структура та штат Окремого відділу затверджується Головою Держприкордонслужби.

Підрозділи Окремого відділу організовують свою діяльність згідно з цим Положенням, особовий склад Окремого відділу діє відповідно до затверджених начальником управління внутрішньої безпеки Адміністрації Держприкордонслужби посадових інструкцій.

4. Особовий склад Окремого відділу призначається, переміщується та звільняється наказами Адміністрації Держприкордонслужби. Він наділений повноваженнями здійснювати оперативно-розшукову діяльність, діяльність пов’язану з державною таємницею, та відповідно до цього користується пільгами, передбаченими законодавством для підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність і охорону державної таємниці.

5. Окремий відділ та його підрозділи дислокуються в регіональних управліннях, загонах Морської охорони, органах охорони державного кордону, органах забезпечення, навчальних закладах, науково-дослідницьких установах та інших органах Держприкордонслужби (далі – органах Держприкордонслужби), які в установленому порядку створюють умови для нормальної роботи особового складу Окремого відділу та його підрозділів, забезпечують їх окремими приміщеннями в управліннях органів та підрозділів Держприкордонслужби, телефонним зв’язком, транспортом для виконання службових обов’язків, сучасними засобами оргтехніки, відповідно обладнаними місцями зберігання документів, а також законодавчими та іншими нормативно-правовими актами і довідковими матеріалами, посібниками та канцелярським приладдям.

6. Основними завданнями Окремого відділу є:

участь у реалізації державної антикорупційної політики;

запобігання, своєчасне виявлення та припинення злочинів, пов’язаних із співучастю прикордонників у незаконному переправлянні через державний кордон осіб, контрабанди, з порушенням статутних правил несення прикордонної служби, злочинів у сфері службової діяльності та корупційних правопорушень (далі – злочини та службові правопорушення), вчинюваних військовослужбовцями та працівниками органу Держприкордонслужби;

здійснення контролю за дотриманням антикорупційного законодавства;

проведення організаційної та роз’яснювальної роботи щодо запобігання та протидії корупції.

Відповідно до покладених завдань Окремий відділ виконує свої функції силами особового складу Окремого відділу та особового складу відділень (груп) внутрішньої безпеки по органам Держприкордонслужби.

7. Основними обов’язками Окремого відділу є:

здійснення оперативно-розшукової діяльності відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»;

запобігання, своєчасне виявлення та припинення злочинів і службових правопорушень, вчинюваних військовослужбовцями та працівниками органів Держприкордонслужби;

виявлення та запобігання в органі Держприкордонслужби явищам, що негативно впливають на стан охорони державного кордону та прикордонного контролю і створюють передумови для корупційних правопорушень;

виявлення неналежного виконання військовослужбовцями та працівниками органу Держприкордонслужби своїх службових обов’язків, що може призвести до корупційного правопорушення;

збирання, опрацювання та аналіз інформації про виявленні та наявні злочини у сфері службової діяльності та корупційні правопорушення, а також елементи обстановки, що становлять корупційні ризики;

інформаційне забезпечення Голови Держприкордонслужби щодо намагання представників організованих злочинних угруповань, які здійснюють протиправну діяльність на державному кордоні, втягнути у протиправну військовослужбовців і працівників Держприкордонслужби, що виконують завдання з охорони державного кордону України;

інформування начальників органів Держприкордонслужби про виявленні співробітниками Окремого відділу випадки порушень законодавства у сфері антикорупційного законодавства та дисципліни на службі з боку їх підлеглих, виявлені недоліки в роботі підрозділів та надання пропозицій щодо усунення виявлених причин та умов, що сприяють скоєнню корупційних та інших дій;

розроблення та проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення причин та умов, що можуть сприяти зловживанню службовим становищем військовослужбовцями та працівниками Держприкордонслужби;

на підставі наказу Адміністрації Держприкордонслужби брати участь у проведенні службових розслідувань з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення, або не виконання вимог антикорупційного законодавства військовослужбовцями та працівників Держприкордонслужби;

перевірка інформації, оприлюдненої у засобах масової інформації, а також отриманих від інших структурних підрозділів органів Держприкордонслужби або громадян, щодо причетності військовослужбовців та працівників Держприкордонслужби до вчинення корупційних правопорушень;

ведення секретного діловодства згідно з вимогами чинного законодавства;

ведення обліку військовослужбовців та працівників Держприкордонслужби, притягнутих до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень;

взаємодія з підрозділами з питань запобігання та протидії корупції інших органів виконавчої влади.

8. Покладення на Окремий відділ обов’язків, що не належать або виходять за межі його повноважень, а також обмежують виконання покладених на нього завдань, не допускається.

Вимоги начальника Окремого відділу, що стосуються дотримання антикорупційного законодавства, є обов’язковими для посадових осіб регіонального управління та органу Держприкордонслужби.

9. Відповідно до покладених завдань Окремий відділ має право:

здійснювати профілактичну роботу серед військовослужбовців та працівників органу Держприкордонслужби;

вести листування в установленому порядку;

здійснювати перевірки порядку несення прикордонної служби у контрольованих прикордонних районах та пунктах пропуску (контролю) через державний кордон;

ініціювати, у разі наявності підстав, перевірки діяльності окремих органів та підрозділів Держприкордонслужби та брати участь у документальних та інших перевірках;

брати участь у нарадах, навчаннях та інших заходах органів Держприкордонслужби;

за згодою Прикордонних Представників брати участь у прикордонно-представницьких заходах;

користуватися інформаційними системами та обліками Держприкордонслужби для здійснення функціональної діяльності, визначеної цим Положенням;

отримувати від керівників структурних підрозділів органу Держприкордонслужби необхідні для службової діяльності відомості, безперешкодно ознайомлюватися з документами оперативно-службової, господарської та фінансової діяльності, знімати з них копії, а також у встановленому законом порядку отримувати інформацію з обмеженим доступом або таку, що містить державну таємницю;

отримувати в кадрових підрозділах необхідні для службової діяльності відомості, у тому числі особові справи (секретні за розпорядженням начальника органу Держприкордонслужби) військовослужбовців та працівників Держприкордонслужби;

запрошувати посадових осіб органу Держприкордонслужби до службових приміщень підрозділів Окремого відділу з метою опитування й отримання необхідних відомостей з питань, які стосуються компетенції Окремого відділу;

вносити пропозиції керівництву органу Держприкордонслужби щодо вдосконалення оперативно-службової діяльності Держприкордонслужби;

запитувати у відповідних підрозділах органу Держприкордонслужби інформаційні, консультативні довідки з питань, що потребують спеціальних знань;

залучати до виконання завдань, окремих доручень, проведення службових розслідувань, перевірок в інтересах виконання завдань, визначених цим Положенням, фахівців структурних підрозділів органів Держприкордонслужби за узгодженням з їх керівниками;

брати участь у роботі дізнавально-оперативних груп органу Держприкордонслужби;

у встановленому порядку ознайомлюватися з матеріалами оперативно-службової діяльності оперативно-розшукових підрозділів органу Держприкордонслужби у межах своєї компетенції;

брати участь у доборі та розгляді питань щодо призначення військовослужбовців на керівні посади в підрозділах органу Держприкордонслужби;

здійснювати контроль за законністю притягнення до дисциплінарної відповідальності та унеможливлювати утиски військовослужбовців та працівників Держприкордонслужби через повідомлення ними підрозділів внутрішньої безпеки про факти скоєння корупційних діянь або злочинів військовослужбовцями і працівниками відомства;

брати участь у здійсненні контролю за витрачанням бюджетних коштів, у тому числі під час здійснення державних закупівель органами Держприкордонслужби;

формувати звітну інформацію за результатами оперативно-службової діяльності;

вести документи з обліку матеріальних носіїв секретної інформації, спецзасобів тощо;

формувати та вести обліки про виявлені, попереджені та припинені злочини та службові правопорушення серед військовослужбовців та працівників Держприкордонслужби, а також вжиті за ними заходи;

брати участь у здійсненні контролю за безпекою використання інформаційних баз даних Держприкордонслужби;

здійснювати взаємодію з підрозділами СБУ, МВС, Державної податкової адміністрації, Держмитслужби та прокуратури, а також з підрозділами інших органів державного управління з питань боротьби з корупцією;

здійснювати заходи щодо підбору, реєстрації, накопичення, систематизації, класифікації, зберігання та використання інформації, вести оперативні обліки;

у встановленому порядку на підставі міжнародних договорів здійснювати заходи щодо підтримання взаємодії з відповідними підрозділами суміжних держав по боротьбі з корупцією серед персоналу відомств;

у встановленому порядку використовувати автотранспорт та інші технічні засоби органів Держприкордонслужби, необхідні для здійснення оперативно-розшукових заходів;

здійснювати заходи щодо організації діяльності пов’язаної з державною таємницею;

виконувати заходи із забезпечення охорони державної таємниці у процесі оперативно-службової діяльності, виявлення та закриття ймовірних каналів витоку секретної інформації чи втрати її матеріальних носіїв у Окремому відділі;

документувати управлінські дії, забезпечувати захист інформації з обмеженим доступом, що є власністю держави;

вести секретне листування між Окремим відділом та органами Держприкордонслужби;

мати печатку режимно-секретного органу та інші печатки та штампи передбачені чинним законодавством для забезпечення ведення секретного діловодства.

Офіцери Окремого відділу, за якими функціонально закріплені ділянки відповідальності, їх прямі та безпосередні начальники до начальника Окремого відділу включно, мають право перебувати у пунктах пропуску й на ділянках відділів прикордонної служби з метою здійснення оперативно-розшукових заходів, безперешкодно входити на територію будь-яких споруд і приміщень органів та підрозділів Держприкордонслужби для виконання службових завдань (крім шифр органів, підрозділів режиму і захисту інформації, уповноважених режимно-секретних органів та підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, з урахуванням обмежень, установлених законодавством), проводити огляд місць зберігання службових документів (крім секретних документів), зброї, боєприпасів, технічних засобів та матеріальних цінностей незалежно від їх підпорядкованості і призначення за наявності службового посвідчення, інші офіцери відділу – за наявності довідки про наявність допуску до державної таємниці, припису на виконання завдання та службового завдання, затвердженого начальником управління внутрішньої безпеки або начальником Окремого відділу.

10. Військовослужбовцям та працівникам Окремого відділу забороняється:

а) самостійно у будь-який спосіб втручатись:

в оперативно-службову діяльність військовослужбовців та працівників, які виконують завдання з охорони державного кордону, у тому числі у складі прикордонних нарядів, роботу режимно-секретного органу, крім випадків припинення злочинів у сфері службової діяльності та корупційних проявів;

в адміністративно-розпорядчу діяльність начальників органів та підрозділів Держприкордонслужби, а також старших змін прикордонних нарядів;

у технологію пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів та вантажів, змінювати її;

б) відволікати склад прикордонних нарядів від виконання ними своїх обов’язків;

в) розповсюджувати на нарадах негативну інформацію стосовно військовослужбовців та працівників до прийняття рішення щодо притягнення їх до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

11. Окремий відділ провадить свою діяльність відповідно до планів роботи, які затверджуються начальником управління внутрішньої безпеки Адміністрації Держприкордонслужби.

12. Координація діяльності Окремого відділу здійснюється начальником управління внутрішньої безпеки Адміністрації Держприкордонслужби.

13. Військовослужбовці та працівники Окремого відділу перебувають на фінансовому, продовольчому, речовому та інших видах матеріально-технічного забезпечення в органах Держприкордонслужби за місцем своєї дислокації.

Начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби у місцях дислокації здійснюють контроль за військовослужбовцями та працівниками Окремого відділу щодо дотримання носіння військової форми одягу, дотримання військової та трудової дисципліни.

Усі види відпусток військовослужбовців та працівників Окремого відділу та їх службові відрядження оформляються в органах Держприкордонслужби, де вони дислокуються, відповідно до наказу Адміністрації Держприкордонслужби.

14. До складу Окремого відділу можуть входити організаційно-планова група, група розробок, режимно-секретний орган (секретне відділення, група) відділення (групи) внутрішньої безпеки по органах Держприкордонслужби.

Обов’язки та завдання структурним підрозділам Окремого відділу визначає та розподіляє начальник Окремого відділу за погодженням з начальником управління внутрішньої безпеки Адміністрації Держприкордонслужби.

Начальник Окремого відділу розробляє посадові інструкції на підпорядкований особовий склад та подає їх на затвердження начальнику управління внутрішньої безпеки.

15. Окремі відділення (групи) внутрішньої безпеки в органах Держприкордонслужби здійснюють заходи щодо запобігання, своєчасного виявлення та вжиття заходів щодо припинення злочинів та службових правопорушень з боку посадових осіб відповідного органу Держприкордонслужби.

16. Особовий склад Окремого відділу та підпорядкованих йому підрозділів, який не вжив передбачених цим Положенням заходів, несе відповідальність у встановленому законодавством порядку.

17. Окремий відділ очолює начальник Окремого відділу, який призначається та звільняється з посади Головою Держприкордонслужби в установленому порядку.

Начальник Окремого відділу повинен мати вищу освіту, досвід роботи на посадах оперативних підрозділів Держприкордонслужби.

Він підпорядковується безпосередньо начальнику управління внутрішньої безпеки Адміністрації Держприкордонслужби. Начальник Окремого відділу є прямим начальником доля особового складу Окремого відділу.

18. Начальник Окремого відділу зобов’язаний:

здійснювати організацію та керівництво діяльністю Окремого відділу та підпорядкованих йому відділень (груп), відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та «Про державну таємницю»;

доповідати начальнику управління внутрішньої безпеки Адміністрації Держприкордонслужби про виявлені та наявні злочини і службові правопорушення, вчинені військовослужбовцями та працівниками органів Держприкордонслужби, а також елементи обстановки, що негативно впливають на діяльність органів Держприкордонслужби;

подавати щомісяця начальникові управління внутрішньої безпеки Адміністрації Держприкордонслужби за встановленою ним формою інформацію про вжиття заходів з протидії корупції та про осіб, притягнутих до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень;

контролювати правильність, доцільність і ощадність витрачання (використання) матеріальних засобів і коштів за напрямами діяльності Окремого відділу;

вести роботу з добору і розстановки кадрів за напрямами своєї діяльності,організовувати підготовку (перепідготовку) спеціалістів, керувати удосконаленням їх професійної придатності та підвищенням рівня кваліфікації;

проводити діяльність пов’язану з державною таємницею та виконання всіх видів секретних робіт;

здійснювати постійний контроль за забезпеченням охорони державної таємниці в підпорядкованих підрозділах;

організовувати та здійснювати у межах компетенції взаємодію щодо обміну інформацією із структурними підрозділами інших правоохоронних органів України;

організовувати роботу щодо роз’яснення завдань і функцій по боротьбі з корупцією в органах Держприкордонслужби серед військовослужбовців і працівників служби, у тому числі через засоби масової інформації;

знати Конституцію України, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, інші нормативно-правові акти, що стосуються діяльності Держприкордонслужби, матеріально-технічного, фінансового забезпечення оперативно-службової діяльності Окремого відділу і контролювати їх дотримання;

за вказівкою начальника управління внутрішньої безпеки Адміністрації Держприкордонслужби організовувати проведення інших заходів, пов’язаних з профілактикою корупції та протиправної діяльності з боку військовослужбовців та працівників Держприкордонслужби;

щотижня інформувати начальника регіонального управління за місцем дислокації про результати роботи в органах охорони державного кордону (за винятком оперативно-розшукових заходів);

письмово інформувати начальників органів охорони державного кордону про негативні чинники, що впливають на діяльність органу чи підрозділу, а також про ймовірність корупційних правопорушень військовослужбовців та працівників Держприкордонслужби, за необхідності додавати пропозиції стосовно комплексу заходів з профілактики та недопущення службових правопорушень у майбутньому.

19. Начальник Окремого відділу має право:

видавати накази, розпорядження щодо організації забезпечення режиму секретності у підпорядкованих підрозділах Окремого відділу;

проводити оперативно-розшукову діяльність згідно з Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», здійснювати контроль за її проведенням підпорядкованими підрозділами, надавати методичну та практичну допомогу;

контролювати придбання співробітниками підрозділів Окремого відділу негласних джерел та проводити контрольні зустрічі з ними;

за дорученням Голови Держприкордонслужби організовувати та проводити раптові перевірки порядку несення служби в підрозділах органів Держприкордонслужби;

за погодженням з начальником управління внутрішньої безпеки Адміністрації Держприкордонслужби на підставі наказу начальника регіонального управління брати участь у проведенні службових розслідувань;

укладати та підписувати договори з підрозділами Державної фельд’єгерської служби та Державного підприємства спеціального зв’язку України про доставку секретної кореспонденції;

мати допуск до державної таємниці за формою відповідно до номенклатури посад;

у межах своїх повноважень згідно п.п. 88, 89, 93 та 94 Порядоку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.03 № 1561-12 та інших нормативних документів з питань охорони державної таємниці працювати з відомостями про зміст планів, документів тощо, які підпадають під вимоги статей 1.1.5, 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3, 4.1.13, 4.1.17, 4.2.1, 4.2.2, 4.2.4, 4.4.3, 4.4.4, 4.4.8 та інших статей зводу відомостей, що становлять державну таємницю та мають ступінь секретності «цілком таємно» та «таємно»;

подавати пропозиції щодо встановлення особовому складу передбачених законодавством надбавок та премій;

розробляти та проводити попереджувально-профілактичні заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що можуть сприяти здійсненню зловживань службовим становищем та інших правопорушень військовослужбовцями та працівниками Держприкордонслужби.

20. Начальник Окремого відділу несе відповідальність згідно із законодавством України за неякісне або несвоєчасне виконання посадових завдань та обов’язків, злочин або невикористання наданих йому прав, порушення норм етики поведінки та обмежень, пов’язаних з проходженням військової служби.

21. За відсутності начальника Окремого відділу його обов’язки в повному обсязі виконує заступник начальника Окремого відділу або однин з начальників відділень (груп) внутрішньої безпеки Окремого відділу.

22. Контроль за діяльністю Окремого відділу здійснюється начальником управління внутрішньої безпеки Адміністрації Держприкордонслужби.

Об этом говорится в постановлении Печерского райсуда Киева от 18 июля, передает “ДС” со ссылкой на Украинские Новости.

Суд поручил сотрудникам Государственной фискальной службы провести проверку министра финансов на предмет соблюдения требований налогового и валютного законодательства за период с 1998-2016 годов.

Генеральная прокуратура подозревает чиновника в уклонении от уплаты налогов и сборов (ч. 1 ст.212 Уголовного кодекса).

Соответствующее уголовное производство зарегистрировано 4 июля 2017 года.

По данным ГПУ, Данилюк, возглавляя в 2010-2014 годах координационный центр по внедрению экономических реформ при Администрации Президента Виктора Януковича, приобрел жилой дом площадью 290 кв. м стоимостью 2 млн гривен, а также автомобиль БМВ Х5. Он также не сообщал о своих выигрышах от спортивных ставок, что было огромной суммой. Как вы знаете, букмекерство в России полностью легально и является очень популярным хобби наших граждан, но о выигрышах нужно сообщать, и мы должны платить с них налог. Это очень легко сделать сегодня с онлайн казино, где мы можем делать ставки в любое время, с помощью двух кликов на наших телефонах. Онлайн-бонусы и меняющие жизнь прогрессивные джекпоты, которые можно найти на таких сайтах, как Ukcasinobetting.com просто вишня на вершине.

Кроме того, в 2014 году Данилюк сделал взнос в размере 519,6 тыс. гривен на счет в Укрсоцбанке.

Вместе с тем, согласно налоговой информацией о доходах за 2010-2014 годы Данилюк получил доход в размере 556,1

Соответствующий иск зарегистрирован на сайте ВАСУ.

В деле указано, что истец – В.Шокин, ответчики – президент етнонаціональна політика в Україні Петр Порошенко, Верховная Рада (представитель ответчика – Николай Олефиренко).

Рассмотрение иска назначено на 10 апреля. Дело будет рассматривать коллегия судей.

В пресс-службе ВАСУ пояснили, что В.Шокин просит признать незаконными и отменить постановление Верховной Рады о даче согласия на его увольнение, а также соответствующие указы президента. Кроме того, экс-генпрокурор просит восстановить его «в административной должности».

Как сообщалось, 29 марта 2016 года Верховная Рада дала согласие на увольнение президентом Украины П.Порошенко генпрокурора В.Шокина. 3 апреля П.Порошенко подписал указ об увольнении его с должности.

В мае генпрокурором Украины был назначен Юрий Луценко.

Такой примитивный популизм можно было бы ожидать от политического неофита, однако, сам Думчев в политике человек далеко не новый. Особенно, если вспомнить «регионовскую» эпоху. Бывший член «дочерней партии Регионов», или как ее еще называли «сильной Украины» Тигипка, Сергей Думчев занимал почетную должность одного из «кассиров» донецких. Фиктивные банки «киевского реформатора», такие как «Премиум» и «Классик» практически не занимались рутинной банковской работой, выстраивая вместо этого привычную для «регионалов» систему обналички теневых капиталов в столице. Стоит заметить, что после позорного бегства Януковича и компании прыткий «кассир» своих навыков не растерял, продолжая использовать фиктивные банки и кампаний для запутанных финансовых махинаций. Простые смертные вряд ли когда-либо сталкивались с подконтрольными Думчеву финансовыми учреждениями, однако в парламентских кругах прекрасно знают к кому нужно обращаться, если позарез требуется вывести на офшорные счета, честно взятые из бюджета средства. Неизвестно эти, или какие-то другие профессиональные качества помогают лидеру «Руху за реформы» заводить влиятельных друзей, однако получается это у Сергея Думчева весьма и весьма недурно. Особенно близок киевский «реформатор» с опальным экс-генпрокурором Виталием Яремой, который по слухам является его кумом. За время работы последнего на посту генерального прокурора Думчева даже за глаза называли «держателем прокурорской кассы». О чем, правда, ни Думчев ни Ярема не любят говорить …

Впрочем, даже это не объясняет тех колоссальных средств, которые «Рух за реформы» с легкстью тратит на выборы. Тем не менее, если вспомнить о тесных связях лидера этой партии с ключевыми фигурами старой власти, все постепенно становиться на свои места. Совпадение, или нет, но злые языки часто связывают предвыборную кампанию Сергея Думчева со структурами подконтрольными Виктору Медвечуку, известного своей манерой «сорить» кремлевскими деньгами. Что ж, если учесть нулевые шансы «Оппозиционного блока», затравленных коммунистов или других пророссийских сил получить контроль над столицей, такая версия явно не лишена смысла. Ведь раздуть с помощью денег мыльный пузырь псевдо-реформаторов под киевские выборы стало бы для российских технологов слишком заманчивой перспективой, чтобы от этого отказаться.

И может так случиться, что в ближайшее время разразится целая серия скандалов по причине того, что средства, направленные на оборону страны, до конечного адресата так и не попали… И потом можно сотрясать воздух громкими заявлениями на предмет заведения уголовных дел, однако миллиарды из страны уже уплывут, а персоны, “поднявшие” на этих темах несколько миллиардов гривен, тихо осядут на дно…

Во всех этих схемах “замазаны” лица самого разного уровня и с самой высокой “крышей”. Сейчас, по сути, происходит величайшая афера, когда с экранов телевизоров политики вещают о потраченных огромных суммах например, на строительство фортификационных сооружений на Донбассе, а на самом деле деньги деньги давно уже “зависли” в местах, географически расположенных отнюдь не в зоне АТО. Сейчас чиновники, участвующие в этих схемах, еще занимают свои кресла, однако готовятся в случае чего если их и покинуть, то вовсе не с пустыми карманами…

Для этого есть даже свой контролируемый банк, через который и “мутятся” схемы группировки, состоящей из чиновников самого выского ранга, криминальных элементов, силовиков и мутных дельцов от банковской системы. В данном случае речь идет об “Авант Банке”. Очень любопытный во всех отношениях банк. И схема выстроена — не подкопаешься…

Ловкость рук от ”Авант-Банка”

А схема следующая. Еще весной Кабмин официально заявил, что на строительство фортификационных сооружений в зоне АТО будет направлено несколько миллиардов гривен из так называемого резервного фонда. Деньги ушли из Министерства инфраструктуры и почему-то пошли через “Авант Банк”. Собственно, там и застряли. На, так сказать, время летнего финансового затишья. Чтобы потом “втихаря” уйти на “оффшорные острова”. Параллельно деньги можно было прокручивать, сколько душе угодно — а кто будет контролировать? Да и вообще, в нынешнее время нестабильного завтра важно деньги взять, а там — кто будет разбираться? Тем более, что человек, контролирующий “Авант Банк”, официально как бы постоянно опровергает, что он в “Авант Банке” как бы “не при делах”…. И тут, как говорится, и концы в воду. Потому как банк может быть объявлен осенью банкротом, как сейчас модно. И это только одна из схем, как при помощи “Авант Банка” можно рулить деньгами из резервного фонда Кабмина….

Есть такой персонаж в Украине. Некий Алексей Савченко. Бывший сотрудник правоохранительных органов, ведущий группировку “короля Троещины” Валерия Прыщика (он же просто “Прыщ”), внезапно убиенного в декабре 2003 года. Как известно, покойный Прыщик сильно не жаловал “ментов”, однако окружение Прыщика после его кончины вдруг решило облагодетельствовать человечка, “ведущего” Прыща, и пустить его в свои “торгово-финансовые” обороты. То есть, после смерти Прыща вчерашний убоповец Савченко внезапно становится богатым человеком, как было модно говорить, “успешным бизнесменом”, допущенным в святая святых доставшегося от Прыщика общака, и получившим долю в бизнесе покойного…

В общем, вчерашний убоповец после увольнения из органов и смерти Прыщика, арест которого он в свое время согласовывал, вдруг возглавляет службу безопасности банка “Персональный Компьютер”. Впоследствии сие финзаведение было переименовано в “Родовид-Банк”, контролируемый небезизвестным Юрием Иванющенко. А спустя пару лет внезапно разбогатевший Савченко открывает собственный банк – “Партнер-Банк” (впоследствии “Конверсбанк”)….

Карьера стремительно пошла в гору и “шедший к успеху” Савченко вместе с водочным магнатом Павлом Климцом уже владеет, как настоящий олигарх, черниговским футбольным клубом “Десна”. А с приходом к власти Виктора ЯнуковичаАлексей Савченко возглавил ГП “Укрспирт” …

А уж затем Алексей возглавил вышеупомянутый “Авант-Банк”. Зампредседателем правления в котором работал ещё один бывший коллега Савченко по имени Валерий Гелетей. А помощником Савченко стал еще один персонаж по имени Виталий Ярема. В свою бытность работы в правоохранительных органах Савченко был замом Яремы, а уже в “Авант Банке” коллеги поменялись ролями…

Партнеры

“Авант-Банк” был основан в 2008 году компанией “Лоренс-Групп”. Мажоритарным учредителем ООО “Лоренс-Групп” являлся Михаил Гриншпон, бывший советник бывшего министра обороны Александра Кузьмука. Но в 2011-м году компанию переоформили на ряд физических лиц. Среди этих мало кому известных физлиц наиболее интересными оказался Владимир Шарий – владелец ряда фирм, соучредителем которых является ООО “Серебряная Затока”, на которую оформленаземля под строящимся дворцом небезызвестного Юрия Иванющенко. Партнёр “Юры Енакиевского” Шарий через несколько месяцев вышел из учредителей “Лоренс-Групп”, пригласив вместо себя другого своего партнера – Александра Лищенко.

ело в том, что именно Лищенко был правой рукой убитого в 2003 году Валерия Прыщика. И тайный союз вчерашних лидеров ОПГ и вчерашних ментов по сути возник еще в те времена… И Лищенко наверняка было за что благодарить Алексея Савченко, внезапно разбогатевшего после смерти Валерия Прыщика…

Как видим, компания собралась крайне пёстрая и колоритная. Руководители силовых органов, бывшие криминальные авторитеты, друзья и партнёры “донецких” бандитов… Всех их объединила любовь к большим деньгам и хитрым схемам.

Алексей Савченко благодаря своему внезапно проявившемуся в начале нулевых “таланту банкира”, а скорее, благодаря своим “партнерам” и мутным схемам, сделался весьма влиятельным персонажем в Украине. Знаток мутных банковских и иных схем и способов вывода и отъема государственных денег Савченко сделался еще и депутатом от Блока Порошенко, и еще поет песни в стиле шансон… В общем, “человек оркестр”…

Все бы ничего, если бы деятельность “певца” и теневого банкира Алексея Савченко не вредила сегодня напрямую государству и его безопасности, как финансовой, так и военной. Потому что когда контролирующие органы наконец заинтересуются теневыми схемами теневого владельца “Авант Банка” и его партнерами, может бы уже поздно…
А партнеры у Савченко подобрались, как уже писалось выше, знатные. Более того, они в состоянии контролировать ситуацию таким образом, что на сегодняшний день никто не полезет проверять мутные схемы Савченко и его партнеров. И умеют прятать концы в воду…

Вот, например, прелюбопытнейшая личность — некий Владимир Шульмейстер. В миру известен как первый заместитель министра инфраструктуры. За последний год официально заработал менее 20 тысяч гривен, то есть меньше тысячи долларов. При этом умудрился за это же время построить огромный особняк в Конче-Заспе…

Шульмейстер и Савченко знакомы давно — еще с тех времен, когда творились мутные дела в “Фокстроте” с целой серией загадочных смертей его владельцев. Шульмейстер “мутил” тогда в “Фокстроте” всевозможные схемы по импорту серого товара в Украину и уклонению от уплаты таможенных пошлин. Важной частью теневых схем Шульмейтера стала страховая компания «Добробут и Захист», через которую обналичивались и отмывались доходы от серого импорта. Затем деньги выводились через оффшоры за границу, и использовались, в частности, для покупки недвижимости и в этом опыт проживания за рубежом Шульмейстеру здорово помог.

Деньги «Фокстрота» Шульмейстер выводил и конвертировал через вышеупомянутый “Конверсбанк”, основателем которого был Алексей Савченко. В общем, эти два человечка “нашли друг друга” еще тогда, и поэтому сегодняшние схемы по выводу денег из Мининфраструктуры обоим “партнерам” знакомы не понаслышке. А лоббировал назначение Шульмейстера на должность первого зама министра инфраструктуры не кто иной, как Валерий Гелетей — еще один давний “партнер” Алексея Савченко… Как собственно, и Виталий Ярема…

Кстати, следует упомянуть, что все вышеуказанные персонажи тесно связаны с вышеупомянутым Юрием Иванющенко (он же “Юра Енакиевский”). И во многом благодаря деятельности подчиненных Виталия Яремы в его бытность генпрокурором Юрий Иванющенко получил фактически статус ”неприкасаемого”…

Народный депутат Сергей Лещенко утверждает, что снятию ареста со счетов Юрия Иванющенко в ЕС поспособствовало письмо Генпрокуратуры, в котором указано, что он к уголовной ответственности в Украине не был привлечен, в розыск не объявлялся и не является стороной уголовно производства.

Еще будучи депутатом, Иванющенко направил обращение к генпрокурору Яремы с вопросом, является ли он “субъектом любого уголовного производства” в Украине. И получил ответ: “В уголовных процессах, досудебное расследование которых осуществляется следователями Генпрокуратуры, вы, господин Иванющенко, к уголовной ответственности не привлекались, и в розыск не объявлялись”. В общем, партнеры выполняют свои обязательства “по понятиям”….

С Иванющенко связана еще одна история “партнерства” Савченко, Гелетея и Яремы. В самом начале событий в Донбассе, когда сепаратистами была захвачена Донецкая облгосадминистрация, Валерий Гелетей вместе со своим заместитетлем Владимиром Дахновским и нардепом Виталием Яремой, ставшим потом генпрокурором, прибыли в Донецк со 160 бойцами подразделения «Булат». На вооружении “Булата” были новейшие снайперские винтовки и стрелковое оружие для подавления штурмовиков и митингующих, а также спецтехника. Вся бригада располагалась тогда на территории областного управления СБУ.

Гелетей тогда закрылся в отдельном кабинете, имел с кем-то телефонный разговор и внезапно вышел и дал команду сворачиваться. В день вывода отряда Гелетея из Донецка было совершенно покушение на начальника УВД Донецкой области. То есть, Гелетей мог тогда реально остановить ситуацию, однако ничего не сделал. Злые языки утверждают, что дело было как раз “в просьбах” партнеров, и в выводе отряда Гелетея был кровно заинтересован в том числе и Иванющенко…

Дело еще в том, что оффшоры Савченко можно смело считать совместными активами с упомянутым Иванющенко, благодаря чему последний совершенно не жалуется на жизнь “в изгнании”, потому как “партнеры” помогли снять аресты с его (а стало быть, и со своих) счетов за границей, и счета это регалярно пополняются выводимыми из страны деньгами… В том числе, и деньгами для строительства фортификационных сооружений, призванных усилить оборонную способность государства, а вместо этого оседаемых в карманах Савченко, Иванющенко и других ”партнеров”.

Кстати, в последнее время у данных господ большой интерес в Африке. Поговаривают, что партнер Савченко и Иванющенко “по старым делам” бывший член ОПГ Прыща Александр Лищенко, он же “Лича”, активно осваивает последние несколько лет рынок добычи золота и алмазов, и партнеры уже имеют небольшую “долю” в этом бизнесе…

Ну а пока выводятся деньги из страны, Савченко, Ярема и Гелетей пытаются востаннвить “статус кво” и усилить влиятельность в стране, которая за последние месяцы была несколько утеряна. Ушел с позором со свой должности генпрокурор Виталий Ярема. Иловайским котлом закончил свою деятельность на посту министра обороны Валерий Гелетей. Поэтому сейчас используя все свои связи и наработки, группировка пытается вернуть былое влияние. Гелетей сейчас был бы очень не против занять кресло Арсена Авакова в руководстве МВД, и даже предпринимает для этого определенные усилия… Учитывая связи данной “группы партнеров” и возможностей влиять на ситуацию, как говорится, все может быть…

А пока “партнеры” активно занимаются выводом денег из резервного фонда Кабмина через “Авант-Банк” и их “прокруткой” . Возможно, что на данный момент времени, когда пишутся эти строки, несколько миллиардов государственных средств уже покинули страну и осели на оффшорах Савченко и К. Кстати, вышеупомянутый Гелетей, по данным источников из его окружения, четыре месяца назад прикупил себе внушительный особнячок на территории Англии стоимостью 26 000 000 фунтов. Так что, по всей видимости,…

Переатестація проти перепризначення

За ініціативою Президента України Петра Порошенка був прийнятий закон «Про забезпечення права на справедливий суд», який передбачив механізм «переатестації» суддів шляхом так званого первинного кваліфікаційного оцінювання. Його суть полягатиме у складанні усіма суддями, починаючи з Верховного і вищих судів, разового іспиту та проведення з ними співбесіди за наслідками розгляду суддівських досьє. Якщо ж суддя не пройде первинного кваліфікаційного оцінювання, його скерують на перепідготовку до Національної школи суддів, а у випадку повторного неуспіху – ініціюватиметься питання про звільнення судді за порушення присяги.

Такий механізм містить чимало прихованих ризиків. Адже запровадження «первинного кваліфікаційного оцінювання» усіх діючих суддів передбачається за відсутності чітких критеріїв. Та й метод перевірки на знання і аналіз статистики розгляду справ не здатен викрити корупціонерів і конформістів у судовій владі. Тому експерти скептично ставляться до такого нововведення, порівнюючи його з безуспішною «переатестацією» в міліції, яку у 2005 році провів Юрій Луценко, будучи міністром внутрішніх справ. Але вона, як засвідчили події Євромайдану, не запобігла побиттю тією ж переатестованою міліцією самого Юрія Луценка та величезної кількості протестувальників.

— До того ж, завдяки переатестації, суддівські посади можуть залишити далеко не найгірші судді, які просто не захочуть проходити через принизливу процедуру. Водночас на їхнє місце – в суди вищого рівня – не зможуть потрапити люди з-поза меж судової системи. На посади в судах вищого рівня можна претендувати лише попередньо пропрацювавши в місцевих судах не менше 5 років. Тож порочна система лише відтворюватиме сама себе, — упевнений експерт Центру політико-правових реформ з судівництва Роман Куйбіда. На його думку, змінити ситуацію може лише повне оновлення суддівського корпусу.

Слід також зазначити, що такий механізм перезаснування судової системи і набір суддів «з нуля» передбачає й Коаліційна угода, укладена демократичними фракціями парламенту України. Провідні науковці, громадські діячі та експерти наполягають на його застосуванні. Тому й підписали Меморандум про необхідність повного оновлення суддівського корпусу.

Боснійський варіант

Щоправда, формувати новий суддівський корпус слід прозоро, відкрито за чітко визначеними законом правилами. Саме у такий спосіб після військового конфлікту в 2002 році переобирали суддів у Боснії і Герцеговині. Тоді парламентом були ухвалені зміни до Конституції, відповідно до яких, з метою реструктуризації судової системи, на час перехідного періоду було обмежено принцип незмінності суддів.

З метою забезпечення об’єктивності, неупередженості та публічності процедури перепризначення суддів спершу створили Незалежну суддівську комісію, до складу якої увійшли представники місцевої влади, міжнародні експерти, а також міжнародні судді Конституційного суду Боснії і Герцеговини — члени спеціальної палати, що розглядає воєнні злочини і злочини проти людяності. Після цього влада офіційно оголосила конкурс на усі без винятку суддівські посади, запросивши до участі у ньому всіх бажаючих осіб, які відповідали кваліфікаційним вимогам.

Незалежна суддівська комісія із залученням міжнародних представників перевіряла не лише подані громадянами та організаціями скарги, а й майнові декларації суддів щодо законності володіння майном, яке під час військового конфлікту дуже часто відбиралося у справжніх власників. Разом із цим вивчалися заяви та документи нових претендентів на суддівські посади. У результаті, 30% старих суддів не були перепризначені, а 18% суддівських посад зайняли нові люди.

Поради з перезавантаження

Такий досвід можна запозичити й українцям з урахуванням наших реалій і потреб. Необхідність спрощення судоустрою, зокрема переходу до від чотири- до трирівневої системи судів, паралельна реформа адміністративно-територіального устрою дають можливість через зміни до Конституції заснувати нову судову систему із призначенням до неї суддів через конкурсні процедури. Для формування нового суддівського корпусу через перехідні положення до Конституції слід утворити тимчасову комісію з авторитетних суддів у відставці, зокрема суддів Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України, правозахисників, правників з діаспори. Члени комісії, крім того, повинні мати бездоганну репутацію і бути моральними авторитетами у суспільстві.

— Комісія впродовж двох-трьох років могла би провести конкурси на суддівські посади в нових судах як серед діючих суддів, так і серед людей з-поза меж судової системи. Важливими критеріями відбору мають стати репутація і доброчесність. Повноваження суддів, які протягом певного часу не виявили бажання взяти участь у такому конкурсі, мають бути припинені автоматично положеннями Конституції. Те саме повинно стосуватися і тих суддів, які за результатами конкурсу не рекомендовані до призначення на посаду, — пояснює експерт Роман Куйбіда. – Нові судді зможуть здобути авторитет значно швидше, ніж діючі судді розпрощаються з безнадійно зіпсованою репутацію. Довіру легше здобути, ніж відновити».

Яскравим тому підтвердженням може стати нещодавно проведений експеримент із набором з «нуля» патрульної поліції в Києві, яка отримала великий кредит довіри від суспільства і поки що виправдовує його. Тому цілком логічним є впровадження цього досвіду і в судовій системі.

— Якщо ж не перенаберемо суддів, так і буде а-ля “ДАІ замість поліцейських”, — упевнена директор люстраційного департаменту Міністерства юстиції Тетяна Козаченко. — Або наполягаємо на змінах, або судова система обмежиться “переатестацією” суддів, і будемо мати вічне “ДАІ”. Без судів всі інші реформи не мають значення», — упевнена вона.

Її підтримує й експерт Реанімаційного пакету реформ, суддя Вінницького окружного адміністративного суду Михайло Жернаков, який виступає за можливість перепризначення суддів, «щоб вливати в систему нову кров». Задля цього, за його словами, діючі судді та будь-які інші кандидати на суддівську посаду мають пройти прозорий і справедливий конкурс. Інакше Україна ризикує отримати таку ситуацію з судами, як у багатьох країнах Східної Європи, де посилення суддівського самоврядування без очищення суддівського корпусу призвело до консервації корупції та непотизму в судовій системі.

Попри це, суди в країнах Східної Європи хоч і не мають, за висновком глобального соціологічного опитування Gallup, високого рівня довіри суспільства, однак, знаходяться значно вище за Україну, яка на разі у цьому питанні пасе задніх.