Из архива: “Пискун, Медведько, Пшонка, Кузьмин – все эти публичные фигуры на самом деле фунты галимые. Потому как реально рулят прокуратурой малозаметные личности, умудряющиеся переживать свое руководство пачками. И при этом оставаться на своих не очень высоких, но весьма хлебных должностях. Как, например, нынешний заместитель прокурора Киевской области Владимир Бабенко. Хотя, сейчас журналисты часто называют его прокурором Киевской области. И это правильно. Ведь рулит прокуратурой области именно Бабенко, а не донецкий “овощ” по фамилии Витязь.

Сейчас эта фигура засветилась в связи с ДТП, которое совершил сын прокурора Бабенко, а Бабенко-папа благополучно все в суде «порешал». Очередной и явный пример «независимости» наших судей и плотной криминальной спайки всего «правоохранительного сословия».

Но нынешний скандал, по большому счету, мелочь по сравнению с другими подвигами прокурора Бабенко. Напомним, что прокуратурой Киевской области он фактически руководит с 1998 года, а занял эту должность в 2000 году. Периодически его то повышали, то понижали. Но потом Бабенко вновь всплывал на поверхность. И Киевскую область всегда считал своей “вотчиной”. Он был и есть всегда. При всех Президентах и Генпрокурорах.

Бабенко узкому кругу осведомленных лиц стал известен в связи с совершенно бесстыдным разбазариванием земель Киевской области в недавнем прошлом. Именно к нему вели нити от разветвленной паутины черных риэлтеров и прочей нечисти, жирно поднявшейся на жирной околокиевской земле. Он же незримо присутствовал в скандалах, связанных с песчаными карьерами Киевской области и прочими благами недр. Впрочем, особо удивляться этому не стоит, потому как Бабенко – это на самом деле Юрий Гайсинский, незримо руководивший прокуратурой Киевской области долгие годы. Что на должности, что без нее.

Умудрился Бабенко «засветиться» и в «деле Гонгадзе». Именно он руководил в свое время похищением тела Гонгадзе из Таращанского морга.

“Свідок Квітка С.О. показав суду, що у 2000 році він, працюючи начальником слідчого відділу прокуратури Київської області, 17.11.2000 року прийняв до свого провадження матеріали кримінальної справи, порушеної 03.11.2000 року слідчим Таращанської прокуратури Бєлінським С.І. за фактом виявлення у лісі обезголовленого трупа. Як убачається з показань свідка, постановою від 06.11.2000 року прокурором відділу криміналістики прокуратури Київської області була призначена комісійна експертиза, виконання якої було доручено експертам Головного бюро СМЕ МОЗ України. У зв’язку з цим 15.11.2000 року зазначений труп працівники міліції Таращанського відділу на автомобілі «Нива» транспортували з Таращанського моргу до відповідного моргу м. Києва. При цьому він, Квітка, за вказівкою прокурора Київської області Бабенка В.І. разом із прокурором м. Таращі Обозовим С.П. на службовому автомобілі останнього виїжджав на КПП зустрічати автомобіль працівників міліції з транспортованим обезголовленим трупом, який вони потім супроводжували до моменту поміщення трупа в морг експертної установи, розташованої на вулиці Оранжерейній у м. Києві. Тоді ж Обозовим С.П. також було виписано супроводжуючий лист про направлення трупа на судово-медичне дослідження. У подальшому, в грудні 2000 року, цей самий труп, свідок, будучи у складі сформованої Генеральною прокуратурою України слідчо-оперативної групи, пред’являв для впізнання потерпілій Мирославі Гонгадзе.

“Допитаний у судовому засіданні свідок Бабенко В.І. показав, що він будучи у 2000 році прокурором Київської області, повернувшись на початку листопада 2000 року з відрядження, дізнався про виявлення у цьому ж місяці у Таращанському районі трупа, який може належати журналісту Георгію Гонгадзе. З огляду на резонанс порушеної слідчим Таращанської прокуратури Бєлінським С.І. кримінальної справи, її матеріали прокурором Таращанського району Обозовим С.П. були привезені до прокуратури Київської області. У подальшому, 17.11.2000 року, вказану справу прийняв до свого провадження начальник слідчого відділу прокуратури Київської області Квітка С.О. 04.12.2000 року кримінальна справа була направлена до Генеральної прокуратури України. Крім того, згідно показань свідка, по даній справі у листопаді 2000 року прокурором — криміналістом прокуратури Київської області була призначена комісійна судово-медична експертиза. У зв’язку з цим 08.11.2000 року він, Бабенко, разом із експертами Головного бюро судово-медичних експертиз МОЗ України, виїжджав до м. Тараща. Зазначені експерти оглянувши у приміщенні Таращанського моргу, обезголовлений у стані гнилісних змін труп, відібрали з нього необхідні їм для проведення досліджень, зразки. Пізніше вказаний труп, із залученням працівників міліції, був перевезений з моргу м. Таращі до моргу у м. Києві. При цьому свідок не виключав, що саме він дав вказівку Квітці С.О. та Обозовому С.П. про транспортування трупа, який останні зустріли на КПП та супроводили до розташованої у м. Києві по вулиці Оранжерейній експертної установи. За твердженням Бабенка В.І., також він бачив привезені у листопаді 2000 року до прокуратури Київської області прокурором м. Таращі представлені у справі речові докази — прикраси, з яких пригадує масивний браслет та ланцюжок із кулоном у вигляді розрізаної навпіл монети із зубчатим внутрішнім краєм. “Злые языки говорят, что именно Бабенко на разных этапах следствия по «делу Гонгадзе» сливал информацию по этому делу всем заинтересованным лицам, чем весьма были недовольны многие сотрудники СБУ. Впрочем, СБУ фамилия Бабенко была известна давно. Некий Валентин Бабенко, представлявшийся бывшим сотрудником ГРУ ГШ некоторое время был вхож в кабинеты высшего руководства СБУ и, якобы, дал некие интересные факты по покушениям на Павла Лазаренко и Вячеслава Чорновола. Опять-таки, якобы Валентин Бабенко и Владимир Бабенко – близкие родственники. “В 2007 году, при очередной «зачистке» из прокуратуры Юрия Гайсинского и его подельников, чуть было не «вычистили» и Бабенко. Вместе, кстати, с нынешним начальником следствия СБУ – Иваном Деревянко. «Зачистка» была связана как раз с невообразимыми масштабами махинаций с землей в Киевской области. Но и тогда Бабенко уцелел. И жил бы себе спокойно вплоть до самой пенсии и после нее. Если бы не неприятный инцидент с сыном. Цитируем «Украинскую правду»:

 

 

Ще одне мажорське ДТП. Прокурори наїжджають

Тетяна Ніколаєнко, УП _ Середа, 24 липня 2013, 12:34

На дорозі будьте обережні! По зустрічній смузі може їхати мажор. Це правило добре засвоїла Наталія Глузд, яка в березні потрапила в ДТП. Напевно, жінка легко довела б свою правоту в суді, бо в неї було двоє свідків того, що її візаві їхав на червоне світло. Але за кермом був син заступника прокурора Київської області.

Рішення Апеляційного суду, на який Наталію не покликали, жінку визнано винною, і тепер вона має виплачувати 20-річному водію 180 тисяч збитків за його автомобіль.

ДТП сталося на перехресті вулиць Чорновола і маршала Рибалки, якими Наталія Глузд постійно їздить на роботу. Вона зупинилась на світлофорі, і коли для зустрічної смуги загорілось червоне, стала робити лівий поворот. Автомобілі першої і другої смуг стояли, коли раптом з-за них вилетіла “Тойота” Олександра Бабенка, 20-літнього сина заступника прокурора Київської області.

Зачепивши автомобіль Наталії, “Тойота” розвернулась і врізалась у стовп.

– Я їхав слідом за “Тойотою”. Побачив жовте світло, автомобілі лівої і середньої смуг стали зупинятися. “Тойота” теж скинула швидкість, а потім раптом рвонула з місця. Видно, хлопець вирішив проскочити, – розповідає свідок ДТП Роман.

Він впевнений, що “Тойота” їхала на червоне.

– Я бачив, як з машини вийшов хлопець. Його друг і подруга. Я психолог, і знаю, що в такій ситуації у людей різні емоції. Але вони виглядали так, як виглядають винні люди, – додає свідок.

За словами Романа, після цього він припаркувався, підійшов до Наталії і лишив їй номер телефону. А далі поїхав у справах. Крім нього лишив свій телефон і інший свідок, який потім виступив у суді.

– Я взагалі здивувалась, коли до мене підійшли ці люди. Я була розгублена, і не знала, що треба хапати всіх, хто стоїть, за руки, і просити стати свідками, – каже Наталія Глузд.

Цікаво, що незважаючи на те, що Наталія їхала на зелене світло, а син прокурора, за словами свідків, на червоне, протокол склали саме на неї. Як пояснив жінці прапорщик ДАІ, “вона не може знати, яке світло горіло для іншого учасника ДТП, а от дорогою вона йому не поступилася”.

– Як це я не поступилася? Я зупинилася, коли його побачила, але він нісся так, що не зміг вирулити. Дякувати Богу, в мене є свідки, які їхали за мною і за ним, і підтверджують, що він летів на червоне світло, – обурюється жінка.

Наталія переконана, що протокол склали на неї, бо ДАІшники одразу знали, хто потрапив у ДТП.

– Міліція приїхала на місце аварії через півтори години. Оскільки в міліціонерів є їхня база, то, вже виїжджаючи на ДТП, вони знають, з ким матимуть справу. І тому, коли я почала говорити про те, що для “Тойоти” горіло червоне, прапорщик заявив, що я цього знати не могла. Він також звинуватив мене в тому, що я не зупинилася. Але я зупинилася! Просто прокурорський син летів на такій швидкості, що зачепив бампер мого авто, врізався у стовп і ледь не розніс машини, які їхали по іншій смузі.

Незважаючи на позицію міліції, Глузд вдалося виграти справу у Шевченківському райсуді.

– Там був такий смішний епізод, коли я стала говорити, що за кермом я вже 16 років, і їжджу дуже обережно. І тут хлопчик каже: “Ну так, порівняно з вами, я молодий і зелений, і права в мене тільки півтора роки. Але тато з 10 років саджав мене за кермо”. Потім він зрозумів, що сказав щось не те, і виправився, що з 14, – розповідає Глузд.

Після програшу суду першої інстанції, Бабенко подав апеляційну скаргу. І Апеляційний суд став на його бік. Але ані Наталія, ані її адвокат Олександр Шевченко про це нічого не знали. Про засідання суду їх просто не повідомили. І про свою вину Глузд дізналась по факту.

– Мій адвокат зайшов до суду спитати про дату засідання, а натомість йому повідомили, що справу вже заслухали, і ми її програли, – каже в розпачі Глузд.

Глузд і її адвокат переконують, що жодних листів з суду не отримували. Хоча в справу підшита копія листа до них. Щоправда, це звичайний лист, а не рекомендований.

Дізнатися, чи був лист надісланий вчасно, неможливо, бо в апеляційному суді немає реєстру таких документів. Натомість київські юристи зі стажем кажуть, що в адміністративних справах на стадії апеляції це дуже часта практика, коли листи з повістками не доходять, і ти можеш дізнатися постфактум, що суд визнав тебе винним.

Але Глузд і її адвоката обурює те, що вони місяць намагалися дізнатися дату засідання, а її їм так і не повідомили. Звідси підозра, що все було заплановане так, щоб суд відбувся без них.

– Після того, як Бабенко подав апеляцію, я періодично заходив чи телефонував до суду, щоб дізнатись, коли буде засідання. Так сталось, що я там десь раз на тиждень бував у справах, і ще один раз на тиждень я телефонував. Тобто виходить, десь по два рази на тиждень. 3 липня я спитав у дівчини-секретаря, чи призначено справу. Вона подивилась по базі, сказала, що справа у судді Журавля, і що нам прийде повісточка. А коли я зайшов 11 липня, мені вже сказали, що все, слухання відбулися, – розповідає адвокат.

Розглянувши справу разом з 5 іншими, Апеляційний суд став на сторону аргументів Бабенка. Замість того, щоб слухати свідків, суд отримав у своє розпорядження експертизу, яка доводить, що син прокурора невинний.

Ось уривок судової ухвали:

“Насправді ж, вся досліджувана подія, на його думку сталася, внаслідок того, що власник автомобіля “Форд” Глузд Н.П. не пропустила його на перехресті, де він закінчував проїзд на миготливий зелений сигнал світлофора.

Також, в судове засідання апелянт надав додаткові докази, а саме висновок експертів Київського науково дослідного інституту судових експертиз №6013/13-52 від 20.06.2013 року.

Як видно з висновку експертів КНДІСЕ, з технічної точки зору пояснення водія Глузд Н.П. та свідків Чайки О.Д. та Ступницького Р.В., на пояснення яких послався суд першої інстанції, в сукупності мають невідповідності між собою.

Водночас твердження водія автомобіля “Тойота” з приводу проїзду досліджуваного перехрестя з технічної точки зору можуть вважатися спроможними“.

– Вони ще в суді першої інстанції намагалися довести, що свідки не могли бачити сигнал світлофора. Наприклад, прапорщик Заїчковський казав, що лише міліціонер може знати, який сигнал світлофора. Це дуже здивувало суддю першої інстанції, яка спитала, а навіщо тоді взагалі світлофори, якщо в них розбирається лише працівник ДАІ, – іронізує Глузд.

На думку жінки, рішення суду є цілком замовним.

– Вони нічого не робили в першій інстанції, щоб не піднімати бучу. А в другій зробили все так, як їм треба. Не покликали нас і свідків, принесли свою експертизу, – вважає Наталія.

Її адвокат бачить в діях судді як мінімум чотири порушення. Перше і головне, це порушення права його клієнтки на захист. Друге, суд мав призначити засідання протягом 20 днів з дня отримання скарги. Натомість скаргу, подану 2 червня, розглянули 9 липня. Третє – незалежну експертизу мав замовляти суд або прокуратура, а не одна зі сторін.

– Якщо Бабенко звертався як фізична особа, то це може бути лише висновок спеціаліста, а не експертиза. Але річ навіть не в тому — частина 7 статті 254 адмінкодексу визначає, що Апеляційний суд може вивчити нові докази, якщо визнає необґрунтованим ненадання їх до місцевого суду. Виникає питання, що заважало Бабенку подати цей висновок ще в суд першої інстанції чи просити суд першої інстанції про проведення експертизи? – цікавиться адвокат потерпілої.

Найгірше в цій історії, що в справі про ДТП апеляційний суд – це остання інстанція. Все, що зараз може робити адвокат – це звертатися до Вищої дисциплінарної комісії суддів зі скаргою на дії судді Апеляційного суду Києва.

Але швидкість розгляду таких скарг дуже низька. Минулого місяця з 48 було розглянуто лише 5 скарг, тому Наталія просить журналістів про підтримку, щоб все таки якось домогтися цього розгляду.

Інакше Наталії доведеться платити компенсацію за прокурорську ”Тойоту.

Цікаво, що до виходу сюжету про ДТП на одному з центральних телеканалів, до його журналістів стали дзвонити працівники прокуратури Київської області і вимагати не ставити сюжет. Вони також цікавились, чи Глузд не є працівницею телекомпанії.

Сам же Олександр Бабенко каже, що все навпаки – не його батько, а саме Наталія Глузд використовує службові зв’язки у цій справі.

– Чому сюжети вийшли на “1+1” та Першому національному? Бо Глузд працює на “1+1”, а її чоловік на Першому національному, – зауважує прокурорський син, учасник ДТП.

Він вважає, що журналісти зманіпулювали розмовою з ним і навіть погрожували йому.

– Ніхто не представився мені, не сказав, з приводу чого цей дзвінок, була розголошена приватна інформація щодо мене, моє ім’я без моєї згоди не могло використовуватися. Крім того, частина розмови була щось на кшталт розмови — що ви собі дозволяєте, – розповідає він.

Хоча журналіст “1+1” Валентина Доброта каже, що нікому не погрожувала, а вся її розмова з хлопцем збереглася в запису. І в ній хлопець відмовляється від коментаря. Щодо потерпілої, то Наталія Глузд працює режисером монтажу новин на НТКУ, на “плюсах” вона працювала раніше.

– Та й яке це відношення має до суті справи? – дивується журналістка Валентина Доброта.

Однак Бабенко переконує, що журналісти в сюжетах спеціально перекрутили інформацію, та ще й ухопились за посаду його батька.

– Дуже багато було перекручено інформації по цій справі. Ні в який стовп я не врізався. Були показані тільки її свідки, а інформація моїх свідків до уваги не бралася. Та й взагалі це більше сюжети про мого батька, ніж про ДТП, – обурюється Бабенко.

20-літній хлопець наполягає, що нічого не порушував.

– За всіма документами я їхав по крайній лівій смузі, швидкість була 65-70. Там був свідок Чайка – це знайомий Глузд, і це вказано в протоколі. І він каже, що бачив, що моя швидкість була 120. Але ж даїшники, тобто працівники ДАІ, якби було таке перевищення швидкості, це б зафіксували. А вони її не зафіксували, – розповідає свою версію Бабенко.

Він переконує, що його невинуватість доведена науковою експертизою, з якою він прийшов у суд, тоді як словам свідків Глузд не варто довіряти, бо вони розходяться з реальністю.

– Один стояв з протилежного боку, 7-ма машина в черзі. Чому не 6, не 8-ма? А інший свідок каже, що рухався за мною зі швидкістю 30-40 км, але був у кількох метрах від мене. Як це можливо?

Більше того, Бабенко наголошує, що цих свідків взагалі не було на місці ДТП в момент складання протоколу.

– Я взагалі цих свідків не бачив, вони з’явились лише в залі судових засідань, і при складанні протоколу вони були відсутні. Я зразу сказав, що такі свідки не можуть давати покази. Якби вони поспішали, то могли б потім приїхати в ДАІ і написати пояснення, а вони цього не зробили, і з’явились лише в суді, – зауважує Бабенко.

– Їх правда не було під час складання протоколу. Вони лишили мені телефони і поїхали, – визнає Глузд.

– Я бачив вперше і її, і того пацана, – каже свідок Чайка. – Я стояв сьомим на перехресті, і все бачив, бо їхав згори. Залишив їй телефон і сказав, що можу бути свідком.

Поки Наталія Глузд думає, як платити компенсацію за авто сина прокурора, той вже їздить на новій “Хонді”. З номерами попередньої машини. “Тойоту”, каже, вже зняв з реєстрації.

Звідки гроші на авто, Бабенко-син воліє не відповідати. На наше питання, чи хтось в родині займається бізнесом, хлопець каже: ”ні”.

– Це машини наші сімейні. Інколи я їх беру. Але я не хотів би коментувати це питання, – знічується він.

Машини дорогими не вважає – “це ж попередні моделі”.

Однак Наталії Глузд від того не легше. Зараз вона думає, де взяти гроші на відшкодування. Страхова при найкращому прогнозі виплатить 50 тисяч. На “попередню модель” явно не вистачить.
Тетяна Ніколаєнко,  УП

Легкость, с которой прокурор Бабенко “решает” вопросы в судах удивить может разве-что иностранца. Но, пока у нас будет сохраняться эта “каста неприкасаемых” вместе с их членами семьи и друзьями — надежды на справедливый суд в Украине беспочвенны.