Повне оновлення суддівського корпусу – шанс на успіх судової реформи

11.08.2015 11:06 | 0 комментариев

Судді України після Революції Гідності отримали унікальну можливість для очищення судової системи зсередини через самоврядування, яку їм надали закони «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» та «Про очищення влади». Однак, вони не скористалися цим, вирішивши працювати по-старому. Як наслідок, рівень довіри суспільства до судів понизився до рекордно низької відмітки – 10,6 відсотків (дані Центру Разумкова за березень 2015 року). Тому постало питання про оновлення суддівського корпусу. Проте чинна влада та громадські організації пропонують різні варіанти його вирішення.

Переатестація проти перепризначення

За ініціативою Президента України Петра Порошенка був прийнятий закон «Про забезпечення права на справедливий суд», який передбачив механізм «переатестації» суддів шляхом так званого первинного кваліфікаційного оцінювання. Його суть полягатиме у складанні усіма суддями, починаючи з Верховного і вищих судів, разового іспиту та проведення з ними співбесіди за наслідками розгляду суддівських досьє. Якщо ж суддя не пройде первинного кваліфікаційного оцінювання, його скерують на перепідготовку до Національної школи суддів, а у випадку повторного неуспіху – ініціюватиметься питання про звільнення судді за порушення присяги.

Такий механізм містить чимало прихованих ризиків. Адже запровадження «первинного кваліфікаційного оцінювання» усіх діючих суддів передбачається за відсутності чітких критеріїв. Та й метод перевірки на знання і аналіз статистики розгляду справ не здатен викрити корупціонерів і конформістів у судовій владі. Тому експерти скептично ставляться до такого нововведення, порівнюючи його з безуспішною «переатестацією» в міліції, яку у 2005 році провів Юрій Луценко, будучи міністром внутрішніх справ. Але вона, як засвідчили події Євромайдану, не запобігла побиттю тією ж переатестованою міліцією самого Юрія Луценка та величезної кількості протестувальників.

— До того ж, завдяки переатестації, суддівські посади можуть залишити далеко не найгірші судді, які просто не захочуть проходити через принизливу процедуру. Водночас на їхнє місце – в суди вищого рівня – не зможуть потрапити люди з-поза меж судової системи. На посади в судах вищого рівня можна претендувати лише попередньо пропрацювавши в місцевих судах не менше 5 років. Тож порочна система лише відтворюватиме сама себе, — упевнений експерт Центру політико-правових реформ з судівництва Роман Куйбіда. На його думку, змінити ситуацію може лише повне оновлення суддівського корпусу.

Слід також зазначити, що такий механізм перезаснування судової системи і набір суддів «з нуля» передбачає й Коаліційна угода, укладена демократичними фракціями парламенту України. Провідні науковці, громадські діячі та експерти наполягають на його застосуванні. Тому й підписали Меморандум про необхідність повного оновлення суддівського корпусу.

Боснійський варіант

Щоправда, формувати новий суддівський корпус слід прозоро, відкрито за чітко визначеними законом правилами. Саме у такий спосіб після військового конфлікту в 2002 році переобирали суддів у Боснії і Герцеговині. Тоді парламентом були ухвалені зміни до Конституції, відповідно до яких, з метою реструктуризації судової системи, на час перехідного періоду було обмежено принцип незмінності суддів.

 

З метою забезпечення об’єктивності, неупередженості та публічності процедури перепризначення суддів спершу створили Незалежну суддівську комісію, до складу якої увійшли представники місцевої влади, міжнародні експерти, а також міжнародні судді Конституційного суду Боснії і Герцеговини — члени спеціальної палати, що розглядає воєнні злочини і злочини проти людяності. Після цього влада офіційно оголосила конкурс на усі без винятку суддівські посади, запросивши до участі у ньому всіх бажаючих осіб, які відповідали кваліфікаційним вимогам.

Незалежна суддівська комісія із залученням міжнародних представників перевіряла не лише подані громадянами та організаціями скарги, а й майнові декларації суддів щодо законності володіння майном, яке під час військового конфлікту дуже часто відбиралося у справжніх власників. Разом із цим вивчалися заяви та документи нових претендентів на суддівські посади. У результаті, 30% старих суддів не були перепризначені, а 18% суддівських посад зайняли нові люди.

Поради з перезавантаження

Такий досвід можна запозичити й українцям з урахуванням наших реалій і потреб. Необхідність спрощення судоустрою, зокрема переходу до від чотири- до трирівневої системи судів, паралельна реформа адміністративно-територіального устрою дають можливість через зміни до Конституції заснувати нову судову систему із призначенням до неї суддів через конкурсні процедури. Для формування нового суддівського корпусу через перехідні положення до Конституції слід утворити тимчасову комісію з авторитетних суддів у відставці, зокрема суддів Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України, правозахисників, правників з діаспори. Члени комісії, крім того, повинні мати бездоганну репутацію і бути моральними авторитетами у суспільстві.

— Комісія впродовж двох-трьох років могла би провести конкурси на суддівські посади в нових судах як серед діючих суддів, так і серед людей з-поза меж судової системи. Важливими критеріями відбору мають стати репутація і доброчесність. Повноваження суддів, які протягом певного часу не виявили бажання взяти участь у такому конкурсі, мають бути припинені автоматично положеннями Конституції. Те саме повинно стосуватися і тих суддів, які за результатами конкурсу не рекомендовані до призначення на посаду, — пояснює експерт Роман Куйбіда. – Нові судді зможуть здобути авторитет значно швидше, ніж діючі судді розпрощаються з безнадійно зіпсованою репутацію. Довіру легше здобути, ніж відновити».

Яскравим тому підтвердженням може стати нещодавно проведений експеримент із набором з «нуля» патрульної поліції в Києві, яка отримала великий кредит довіри від суспільства і поки що виправдовує його. Тому цілком логічним є впровадження цього досвіду і в судовій системі.

— Якщо ж не перенаберемо суддів, так і буде а-ля “ДАІ замість поліцейських”, — упевнена директор люстраційного департаменту Міністерства юстиції Тетяна Козаченко. — Або наполягаємо на змінах, або судова система обмежиться “переатестацією” суддів, і будемо мати вічне “ДАІ”. Без судів всі інші реформи не мають значення», — упевнена вона.

Її підтримує й експерт Реанімаційного пакету реформ, суддя Вінницького окружного адміністративного суду Михайло Жернаков, який виступає за можливість перепризначення суддів, «щоб вливати в систему нову кров». Задля цього, за його словами, діючі судді та будь-які інші кандидати на суддівську посаду мають пройти прозорий і справедливий конкурс. Інакше Україна ризикує отримати таку ситуацію з судами, як у багатьох країнах Східної Європи, де посилення суддівського самоврядування без очищення суддівського корпусу призвело до консервації корупції та непотизму в судовій системі.

Попри це, суди в країнах Східної Європи хоч і не мають, за висновком глобального соціологічного опитування Gallup, високого рівня довіри суспільства, однак, знаходяться значно вище за Україну, яка на разі у цьому питанні пасе задніх.

Леся Шутко, для “ОРД”