24 лютого звільнено з органів внутрішніх справ:

  • генерал-лейтенанта міліції Крикуна Олексія Олексійовича, начальника Департаменту громадської безпеки;
  • генерал-лейтенанта міліції Тулаєва Олександра Степановича, начальника Департаменту внутрішньої безпеки;

також по областях:

  • генерал-лейтенанта міліції Бабенка Віктора Миколайовича, начальника Головного управління МВС України в Дніпропетровській області;
  • генерал-лейтенанта міліції Коряка Валерія Володимировича, начальника Головного управління МВС України в місті Києві;
  • генерал-майора міліції Варцабу Василя Миколайовича, начальника Управління МВС України в Закарпатській області;
  • генерал-майора міліції Ліпандіна Володимира Віталійовича, начальника Управління МВС України в Черкаській області;

З посади звільнено генерал-майора міліції Астапковича Володимира Івановича, начальника Департаменту Державної автомобільної інспекції.

 

24 лютого на посади призначено:

  • полковника міліції Ошовського Володимира Івановича начальником Департаменту громадської безпеки;
  • полковника міліції Сіренка Анатолія Петровича начальником Департаменту Державної автомобільної інспекції;
  • Яловенка Віталія Олексійовича директором Департаменту внутрішньої безпеки;
  • полковника міліції Гогуадзе Георгія Гівійовича начальником Головного управління МВС України в Дніпропетровській області;
  • полковника міліції Бойка Леоніда Леонідовича начальник Управління МВС України в Черкаській області;
  • полковника міліції Мороза Юрія Леонідовича начальником Головного управління МВС України в місті Києві.

 

Источник: Сайт МВД

 

В тему:

Мороз Юрий

Весной 2005 года веселая компания киевских «борцов с организованной преступностью» вломилась в помещение, принадлежавшее ООО «Оксамит». Надо думать, куда идут, знали. Поскольку именно в том помещении располагался пункт обмена валют, в котором, похоже, ребятишки изначально и нацелились «маленько пошарить». Шарили от души, и нашарили нехило — около ТРЕХСОТ ТЫСЯЧ долларов. Ну, и, конечно, кое-что по мелочи: пару тысяч гривен, пяток тысяч «евриков»… Все это быстренько изъяли, прихватив при этом принадлежавшие фирме компьютеры. Ну, и, понятно, стали… Не-а, не протокол изъятия составлять! Ждать стали. И дождались, естественно. На место «трагедии» самолично пожаловали директор и главный бухгалтер «Оксамита». Начались тягостные и гнусные переговоры. Стороны, надо думать, торговались, как последние базарные перекупки — яростно, с брызгами слюны, пусканием слез и соплей. Но к консенсусу пришли — в конце концов все изъятое было бизнесменам возвращено. Ну, не все, конечно, а за вычетом «отступных» для ушлых УБОПовцев. Каковые «отступные» составили не много, не мало, а ТРИДЦАТЬ тысяч долларов. Интересно то, КАК ИМЕННО эта пиратская добыча была «раздерибанена»:  начальник Киевского УБОП Гелетей и его заместитель Мороз получили по семь с половиной тысяч долларов, начальник банковского отдела УБОП Бескоровайный — пять. Остальные пятнадцать «штук» кинули непосредственным исполнителям «акции» — оперативникам, участвовавшим в потрошении «Оксмита».

 

А Гелетею, знаете ли, понравилось! Да еще как! Подобная бандитская схема была поставлена на поток практически немедленно — уже в начале лета 2005 года подобным образом были «отработаны» на предмет законности работы ВСЕ «обменки» столицы! Сколько «попало под раздачу» — неведомо… Достоверно известно о двух бедолагах, которые угодили «на беседу» в городской УБОП. Там их взял в оборот заместитель Гелетея, уже упоминавшийся нами ранее Юрий Мороз. В результате коммерсанты расстались со СТА ТЫСЯЧАМИ долларов. Самое интересное, что львиная доля этой суммы — ШЕСТЬДЕСЯТ ТЫСЯЧ прилипла к лапам непосредственно Гелетея.

 

В последнее время Мороз был вице-президентом “Авант-банка” в число соучредителей которого входил и Валерий Гелетей. Приводим список учредителей.

 

  • Лебедев Вениамин Алексеевич — Председатель Правления Банка
  • Попова Валентина Петровна — Первый заместитель Председателя Правления — член Правления Банка
  • Швец Андрей Николаевич — Заместитель Председателя Правления — член Правления Банка
  • Буркица Виктор Григорьевич — Заместитель Председателя Правления — член Правления Банка
  • Бевз Евгений Германович — Заместитель Председателя Правления — член Правления Банка
  • Конторщикова Ольга Эдуардовна — Главный бухгалтер — член Правления Банка
  • Шусть Сергей Васильевич — Начальник департамента региональной сети Банка — член Правления Банка
  • Чорнобров Юлия Олеговна — Начальник отдела финансового мониторинга — член Правления Банка
  • Гелетей Валерий Викторович — Вице-Президент
  • Тищенко Леонид Федорович — Вице-Президент
  • Мироненко Виктор Петрович — Вице-Президент
  • Мороз Юрий Леонидович — Вице-Президент по вопросам безопасности

 

Яловенко Виталий

Полищук – на выход, Яловенко – на вход!

 

Совсем недавно с поста руководителя департамента оперативно-технических мероприятий (в народе-«прослушка») СБУ был снят генерал-майор Владимир Полищук. Он «прославился» тем, что на протяжении своего второго пришествия в департамент только тем и занимался, что «писал» уважаемых людей разного ранга, как правило третьего, второго и первого. Пиком карьеры Полищука можно считать опубликованный в Интернете разговор А.Мороза с британским дипломатом. Генеральной прокуратурой были проведены многочисленные обыски, сотрудников тотально проверяли на «полиграфе». Следует отметить, что подобного позора, да еще в таких масштабах, Служба не знала. Все вышеописанные события привели к отстранению В.Полищука от занимаемой должности, после чего, вроде бы, страна сможет спать спокойно. Однако, именно в этот момент пришло известие о возможном назначении на освободившуюся должность генерал-майора Виталия Яловенко, близкого друга Юрия Луценко. Как оказалось, до того, как возглавить ГУ МВД Украины в Киевской области, Яловенко долгое время был заместителем начальника Департамента оперативно-технических мероприятий при МВД. Казалось бы, этот факт свидетельствует о том, что человек будет заниматься работой, с которой уже знаком не понаслышке и не станет просто очередным «политическим комиссаром», занимающим высокий пост «для галочки», а крепким профессионалом на своем месте. Однако в данной ситуации есть одно «но». Пребывая на посту заместителя начальника милицейского ДОТМа, В.Яловенко был непосредственным организатором незаконной «прослушки» телефонных переговоров уважаемых граждан, которую осуществляло его ведомство. Упомянутый скандал разгорелся в начале 2005 года, и привел к возбуждению Генеральной прокуратурой уголовного дела по факту незаконного проведения оперативно-технических мероприятий. При этом упор в деле делался на то, что объектами прослушивания становились как простые граждане, так и известные украинские политики, в первую очередь – представители «оранжевого» лагеря в преддверии и во время проведения президентских выборов 2004 года. Тогда для получения разрешения на «прослушку» милиционерами применялись различные хитроумные схемы с документами. Например, судье, дающему санкцию на проведение мероприятий, сотрудники МВД приносили постановления, согласно которым, милиция собиралась «слушать» криминальных авторитетов. На самом же деле, как оказалось позже, в данных бумагах именам тех самых «авторитетов» были присвоены номера телефонов известных украинских политиков. Результаты подобных «мероприятий» подавались на рассмотрение заинтересованным лицам из руководства МВД и других ведомств или же просто продавались желающим «по сходной цене». Виталий Алексеевич, как заместитель руководителя Департамента, имел прямое отношение к реализации данных механизмов, и регулярно «стриг купоны» с этого вида своей деятельности. Кроме того, бывший руководитель ДОТМ при МВД Украины Петр Ермаков, который в результате вышеописанного разбирательства был не только смещен с должности, но и помещен в СИЗО, пострадал именно благодаря «подставе» со стороны своего заместителя, пытавшегося любыми методами «обелить» себя. Помимо прочего, на период нахождения В.Яловенко на посту заместителя начальника милицейского ДОТМа пришлось массовое исчезновение различного рода прослушивающей и специальной аппаратуры, которая, скорее всего, перешла в частную собственность заинтересованных лиц. Все это заставляют задуматься, а чем же генерал-майор Виталий Яловенко будет заниматься, занявши пост начальника ДОТМ СБ Украины? Ведь в таком случае в его руках окажутся колоссальные возможности по проведению незаконного прослушивания и подсматривания. Именно в этом случае Виталий Алексеевич получит возможность перейти к действительно масштабному проведению незаконной «прослушки» граждан нашей страны, чего особо (и теперь – небезосновательно) опасаются в первую очередь украинские политики. Теперь становится понятным, почему сотрудники многострадального Департамента оперативно-технических мероприятий СБУ снова пребывают в напряжении. Ведь если Виталий Алексеевич таки займет должность их руководителя, то какие еще скандалы и проверки придется пережить, и не покажется ли общение с детектором лжи и сотрудниками Генпрокуратуры всего лишь разминкой перед более серьезными испытаниями? А вы, уважаемые сограждане, не удивляйтесь, что в случае реализации планов относительно назначения В.Яловенко на столь ответственный пост, скоро, где-нибудь на просторах Интернета, появится распечатка и ваших телефонных разговоров, например, с соседями или содержание вашего письма, отправленного любимой бабушке в деревню, а любой желающий, располагая энной суммой наличных средств, сможет получить практически любые сведения о вашей личной и деловой жизни. Член «ОРД», «КОТ»

 

Ошовский Виталий

СТАРЫЕ НОВЫЕ ЛИЦА В НОВОЙ МИЛИЦИИ!

 

Заместитель начальника ГУ МВД Украины в г. Киеве полковник милиции ОШОВСКИЙ ВИТАЛИЙ ИВАНОВИЧ – главный  рейдер столицы. Об этом уже неоднократно писалось в средствах массовой информации, публиковалось на сайтах Интернета, хотя бы последняя эпопея с «Киевтрактородеталью», но с Ошовского – как с гуся вода! Ему все нипочем. Видно неслабую «крышу» имеет во властных структурах, если даже после официальных сообщений о снятии его с занимаемой должности после побега из Днепровского РУ шестерых арестованных в 2004 году, так и остался у руля милиции общественной безопасности столичного Главка.

После смены руководства Главного управления Ошовский остался в прежней должности, как он позволяет себе высказываться «… руководителей меняют, как перчатки, а я – вечный!».

Вот какой непотопляемый. С чего бы эта индульгенция – всепрощение грехов при всей низости, алчности и самодурстве полковника.

А, видимо, все дело в том, что у Ошовского очень интересный круг связей. Взять хотя бы БИЗНЕСЮКА ВИТАЛИЯ – руководителя «Укринтура». Бизнесмен, бизнес разнообразный. Вкратце история Бизнесюка такова. Во времена бывшего СССР он некоторое непродолжительное время проработал в посольстве СССР в Венгрии, то ли поваром, то ли завхозом. Но прикосновение  к дипломатическому корпусу и его привилегиям подсказало ему дельную мысль и он теперь постоянно представляется незнакомым лицам как вечный посланник, посол, а то и генерал СБУ. Мошенник почище Остапа Бендера. В узких кругах он хвастается, что двери кабинета Мороза А.А. открывает ногой, а самого Александра Александровича купил недорого, навешав ему лапши, что обеспечил Соцпартии на предыдущих выборах 50 тысяч голосов.

Войдя в доверие к Морозу А.А., и замолвил, видимо,  Бизнесюк В. словечко за своего друга и соратника, такого же афериста как сам, Ошовского. Не зря, как видим, ездит Бизнесюк на автомобиле с милицейскими номерами и в кармане удостоверение работника милиции носит. Ошовский расстарался, ведь оставили Ошовского у кормушки, и продолжает Виталий Иванович, как в частной лавочке, торговать направо и налево оружием, паспортами и водительскими удостоверениями. Скольких нелегалов «легализовал» Ошовский через отделы ГИРФО за условные единицы. Сколько незаконно по его указанию зарегистрировано оружия в столице, которое, кстати, или вернее, не кстати, стреляет в бандитских руках. Одному только богу известно, да еще нам, которым в конечном итоге придется за все это отвечать. Потому что с Морозом ни мы, ни наши родственники и друзья не знакомы, а фиктивные документы составлялись нашими руками.

Имея доступ к «телу Ошовского», в подчинении которого находится разрешительная система, сам бог велел Бизнесюку  и самому вооружиться до зубов. Заядлый охотник любит он поохотиться в незаконно занятых угодьях на реке Сула в Полтавской области. Там он оттягивается по полной программе, благо и сожительницу из числа местных жителей, имеет. Там же хранится и значительная часть арсенала браконьера.

Зато законная супруга Бизнесюка после попадания в ДТП так и не дождалась «любящего» супруга в больничной палате. Сильно занят государственными делами был ее суженый. Некогда ему «шарики надувать», по больницам шляться. Он все это время по прокуратурах бегал, прокуроров насиловал, чтобы снять ответственность в том числе и материальную с водителя своей жены, виновного в дорожно-транспортном происшествии при повороте с Набережной на Петровскую аллею, и переложить эту самую ответственность на плечи невиновного водителя.

О мелочности и крысятничестве Бизнесюка может свидетельствовать хотя бы такой факт. Как-то, на охоте дернул его черт  и не удержался он от соблазна халявщины, и украл  у своего напарника по охоте бывшего главного врача Института урологии Шовковского Евгения малокалиберную винтовку и отдавать не собирался, да в последствии уличили его в позорном деянии и заставили вернуть винтовку законному владельцу. Ничего, переморгал, и дальше пошел, как ни в чем не бывало.

А если бы вы знали как любят пана Бизнесюка в его родной Винницкой области, прямо шарахаться начали от любви. Наобещал наш бизнесмен детей чуть ли не со всей области в высшие учебные заведения устроить, хвастаясь личной дружбой с министром просвещения и ректорами высших учебных заведений. И не только пообещал, но и «комиссионных» набрался как жаба мулу. Да вот только дальше дело так и не пошло, то ли не поделился Бизнесюк с министром, то ли и не думал делиться, но только пошли винницкие детки ветром гонимые работу себе искать, так как и время уже упущено было, да и «нежное шуршание» в карманах их родителей иссякло. Так что обещают винничане при жизни памятник воздвигнуть своему предприимчивому земляку с надписью – «Шулеру и аферисту от несчастных винницких лохов – абитуриентов и их благодарных родителей».

Вот такие-то близкие друзья у пана Ошовского, которые состоят у него на взаимовыгодной коммерческой основе – Загранпаспорта – деньги.. Да и сам он им под стать. Владельцы всех оружейных магазинов ежемесячно платят Ошовскому, пищат, но платят, ибо знают, как расправляются потом с отказниками. Вся сила правоохранительной машины сваливается тогда на голову незадачливых. Проверки, закрытия, штрафы, лишение лицензии и т. д. А начальник разрешительной системы СБОРЩИКОВ волком воет от аппетитов Ошовского. Раньше хотя бы раз в месяц приходилось заносить ему «премиальные», а теперь и два раза в месяц уже мало. Благо фамилия у него подходящая – Сборщиков. Собирает бедняга денно и нощно, аж «собиралки» отпадают от усердия. Но лучше уж пусть «собиралки» отвалятся, чем поломанную челюсть потом в институте челюстной хирургии шинировать. Страшен в гневе Виталий Иванович, а если еще и под хмельком, то запросто пускает в ход кулаки в отношении подчиненных, отправляя их на больничные койки. Поэтому и боятся милиционеры возражать своему буйнопомешанному начальнику и все его требования выполняют неукоснительно. Если не удалось собрать требуемое, то дешевле обойдется из собственного кармана доложить, чем потом на аптеку всю жизнь работать.

Очень любил Виталий Иванович рассказывать о том, как он на Майдане стоял рядом с Луценко, исполнял все его указания, защищая «помаранчевую» революция от происков и нападения «регионалов», какие чудеса доблести и героизма он показывал. На протяжении двух лет хвастался Ошовский , что помнит его подвиги Юрий Витальевич и поддерживает всячески, доверяет безмерно. И все эти два года он безбожно нагибал подчиненных, собирая дань для Луценко. Не знаем точно, попала хотя бы крошка со стола Ошовского лично Юрию Витальевичу, а вот у его заместителя по милиции общественной безопасности Ошовский примелькался довольно таки часто и не с пустыми руками.

Безмерно были удивлены сотрудники столичного милицейского Главка, что не присвоил Президент Ошовскому звания Героя Украины. А ведь Виталий Иванович землю рыл, защищая сына Виктора Андреевича от злобных Арфушей. Ну, если не Героя дать, то хотя бы в генералы произвести. Неблагодарны все таки великие мира сего.

 

Сиренко Анатолий

Сиренко, ГАИ и прочие аферисты

 

Интересные особенности у нашего времени. О преступлениях, совершенных сотрудниками правоохранительных органов пишут больше, чем о преступлениях обычных граждан. Такова действительность, которую СМИ только отражают. Какого милицейского генерала или полковника не «копни» — обнаружишь не только движимого и недвижимого имущества на сотни тысяч, а то и на миллионы, но и целый букет статей Уголовного кодекса. Даже как-то скучно становится описывать похождения какого-нибудь очередного вора-милиционера. Какой смысл описывать поведение отдельной особи, если это поведение, на самом деле является присущим всему виду. Шакалы шакалят, крысы – крысятничают, менты – воруют. И  тем не менее, сегодня мы начнем рассказ о бизнесе начальника УГАИ МВД в Киевской области, полковника милиции Сиренко Анатолия Павловича, крупного землевладельца, специалиста по незаконной регистрации автомобилей, и прочая, и прочая, и прочая. Для начала читателю придется осилить довольно подробную справку по одной из махинаций господина Сиренко.

 

« З липня 2005 року у Департамент внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України та в Генеральну прокуратору України надійшла інформація з Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо перевірки законності реєстрації 25.12.2004 в МРЕВ при ГУ МВС України в м. Києві автомобілів: MITSUBISHI GALANT(кузов № 4A3AA46L1YE004483, 2002 року випуску), NISSAN SENTRA (кузов № 3N1CB51D72L680378, 2002 року випуску) – власник громадянка Степанківська Олена Олександрівна та MITSUBISHI GALANT (кузов №4A3AA46H11E220559, 2002 року випуску) – власник громадянин Степанківський Сергій Григорович, які мешкають за адресою: м. Київ, вул. Жилянська 62/64, кв. 22.

Крім цього, в інформації було вказано, що зазначені автомобілі 14.01.2005 прибули до України на теплоході «FREEDOM» під прапором Італії. 29.01.2005 у пункті пропуску «Іллічівський торговий порт» на паспортний документ громадянина Розмана Альфреда оформлено ввезення автомашин в Україну в режимі «тимчасового ввозу».

01.07.2005 за вих. № 18/1548 з ДВБ ГУБОЗ МВС України зазначену інформацію було надіслано до УВБ в м. Києві ДВБ ГУБОЗ МВС України для організації перевірки та прийняття рішення.

27.05.2005 року за вих. № 23/663 з УВБ в м. Києві ДВБ ГУБОЗ МВС України отримана відповідь про проведення ретельної службової перевірки, за результатами якої фактів порушення реєстраційних операцій та зняття з обліку вказаних автомобілів у МРЕВ при ГУ МВС України в м. Києві не виявлено, про що було повідомлено керівництво Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Згідно вказівки керівництва ДВБ ГУБОЗ МВС України з УВБ в м. Києві були витребувані матеріали попередньої перевірки та дана вказівка силами працівників центрального апарату ДВБ ГУБОЗ МВС України здійснити додаткову перевірку підстав для реєстрації та зняття з обліку зазначених автомобілів.

Під час її проведення з’ясовано, що 23.12.2004 у журналі обліку вхідних документів том № 12 (інвентарний № 870) у канцелярії УДАІ ГУ МВС України в м. Києві за № 15038 зареєстровано рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси по цивільній справі від 15.11.2004 № 2-484/04 про визнання добросовісним покупцем та реєстрацію автомобіля MITSUBISHI GALANT (кузов № 4A3AA46H11E220559) за громадянином Степанківським С.Г., а за № 15039 та № 15042 рішення цього ж суду по цивільних справах від 16.11.2004 № 2-4846/04 та від 12.11.2004 № 2-4123/04 про визнання добросовісним покупцем та реєстрацію автомобілівMITSUBISHI GALANT (кузов № 4A3AA46L1YE004483) і NISSAN SENTRA (кузов № 3N1CB51D72L680378) за громадянкою Степанківською О.О.

Того ж дня зазначені рішення суду відповідно до резолюцій колишнього 1-го заступника начальника УДАІ ГУ МВС України в м. Києві (на теперішній час начальник УДАІ ГУ МВС України в Київській області) полковника міліції Сіренка Анатолія Петровича, 1962 року народження, освіта вища, в органах внутрішніх справ працює з 1984 року, на займаній посаді працював з 20 квітня 2004 року до 3 березня 2005 року, були доручені для виконання своїм підлеглим для реєстрації автомобілів MITSUBISHI GALANT, кузов № 4A3AA46L1YE004483 іNISSAN SENTRA, кузов № 3N1CB51D72L680378 за громадянкою Степанківською О.О., для реєстрації автомобіля MITSUBISHI GALANT, кузов № 4A3AA46H11E220559 з громадянином Степанківським С.Г.

Підготовку апеляційних скарг на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси було доручено підлеглому П., який для виконання передав їх К. та у подальшому їх підготовку і відправку не контролював.

25.12.2004 на підставі заяви № 44074401 громадянки Степанківської Олени Олександрівни, 15.05.1951 року народження, яка зареєстрована в Голосіївському районі м. Києва, вул. Жилянська 62/64, кв. 22, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси по цивільній справі від 16.11.2004 № 2-4846/04, біржової угоди купівлі-продажу транспортного засобу (без реєстраційного номеру) товарної біржі «Столична» від 26.09.2004 та акту № 412052 дослідження спеціаліста-автотоварознавця товарної біржі «Мега Транс» від 24.12.2004 автомобіля TOYOTA GALANT (зазначена модель автомобіля не існує) у одному із МРЕВ при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві одним із підлеглих за усною вказівкою полковника міліції Сіренка Анатолія Петровича, було зареєстровано та поставлено на тимчасовий облік автомобіль MITSUBISHI GALANT (кузов №4A3AA46L1YE004483) із видачею тимчасового свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії КІС № 449431 та безпідставно (без оплати для соціально незахищених верств населення) бувші у використанні номерні знаки 319-41 КН, без сплати Степанківською О.О. транспортного податку. На заяві про реєстрацію ТЗ відсутні підписи Степанківської О.О. про їх отримання та подачу заяви, а також посадової особи, яка їх видала. Час складання заяви під час обідньої перерви в 13.06 год.

Згідно висновку спеціаліста від 25.12.2004 № 11/3/9161 на момент огляду автомобіля MITSUBISHI GALANT, 2002 року випуску, кузов № 4A3AA46L1YE004483, об’єм двигуна 2,5 см. куб. ідентифікаційні номера кузова, шасі і двигуна відповідають стандарту і змінам не піддавалися. Огляд проводив  Г. — експерт відділу комплексного дослідження транспортних засобів та документів, що їх супроводжують НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві.

05.01.2005 на підставі Степанківської О.О. № 44497801, ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.12.2004 щодо розгляду апеляційної скарги УДАІ ГУ МВС України, яка надійшла 24.12.2004 на рішення цього ж суду по цивільній справі від 16.11.2004 № 2-4846/04 у МРЕВ при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві було зареєстровано та поставлено на постійний облік MITSUBISHI GALANT, номерний знак 319-41 КН, кузов № 4A3AA46L1YE004483, з об’ємом двигуна 3,0 см. куб., із видачею постійного свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії КІС № 985400 без підтвердження про сплату транспортного податку громадянкою Степанківською О.О. На заяві про реєстрацію ТЗ відсутній підпис посадової особи, яка його видала.

03.02.2005 на підставі заяви Степанківської О.О. № 4574201 у МРЕВ при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві цей автомобіль було знято з обліку без висновку спеціаліста з комплексного дослідження транспортного засобу та підтвердження про сплату транспортного податку громадянкою Степанківською О.О. із видачею транзитних номерних знаків 4907 СО. На заяві про зняття з обліку ТЗ відсутній підпис посадової особи, яка їх видала.

У заявах про постійний облік у МРЕВ та зняття з обліку у МРЕВ автомобіля MITSUBISHI GALANT, номерний знак 319-41 КН, кузов № 4A3AA46L1YE004483, підписи громадянки Степанківської О.О. на заявах різні, що викликає сумнів у їх дійсності.

25.12.2004 на підставі заяви № 44075001 громадянки Степанківської О.О., 1951 року народження, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси по цивільній справі від 12.11.2004 № 2-4123/04, біржової угоди купівлі-продажу транспортного засобу (без реєстраційного номеру) товарної біржі «Столична» від 26.09.2004 та акту № 412051 дослідження спеціаліста-автотоварознавця товарної біржі «Мега Транс» від 24.12.2004 автомобіля NISSAN SENTRA у МРЕВ при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві зареєстровано та поставлено на тимчасовий облік автомобіль NISSAN SENTRA (кузов № 3N1CB51D72L680378)із видачею тимчасового свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії КІС № 449430 та безпідставно бувших у використанні номерних знаків 101-28 КТ без сплати транспортного податку громадянкою Степанківською О.О. Час складання заяви під час обідньої перерви в 13.10 год.

Згідно висновку спеціаліста від 25.12.2004 № 11/3/9161 на момент огляду автомобіля NISSAN SENTRA, 2002 року випуску, кузов № 3N1CB51D72L680378, об’єм двигуна 1,8 см. куб. ідентифікаційні номера кузова, шасі і двигуна відповідають стандарту і змінам не піддавалися. Огляд проводив експерт Г.

05.01.2005 на підставі заяви Степанківської О.О. № 44498101, ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.12.2004 щодо розгляду апеляційної скарги УДАІ ГУ МВС України, яка надійшла 24.12.2004 на рішення цього ж суду по цивільній справі від 12.11.2004 № 2-4123/04 у МРЕВ при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві було зареєстровано та поставлено на постійний облік автомобіль NISSAN SENTRA, номерний знак 101-28 КТ, кузов № 3N1CB51D72L680378 із видачею свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії КІС № 985399 без сплати транспортного податку громадянкою Степанківською О.О. На заяві про реєстрацію ТЗ відсутній підпис посадової особи, яка його видала.

02.04.2005 на підставі заяви Степанківської О.О. № 49691601 у МРЕВ при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві було знято з обліку вказаний автомобіль також без підтвердження про сплату транспортного податку громадянкою Степанківською О.О. Відповідно до графи «особливі відмітки» свій підпис про огляд автомобіля під час зняття його з обліку поставив колишній начальник МРЕВ Л., хоча фактично автомобіль він не бачив та огляд не проводив, чим порушив п.14 постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 «Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок».

У заявах про тимчасовий облік, а також зняття з обліку у МРЕВ при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві автомобіля NISSAN SENTRA, номерний знак 101-28 КТ, кузов № 3N1CB51D72L680378, підписи громадянки Степанківської О.О. на заявах різні, що викликає сумнів у їх дійсності.

Також 25.12.2004 на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси по цивільній справі від 15.11.2004 № 2-4846/04, біржової угоди купівлі-продажу транспортного засобу (без реєстраційного номеру) товарної біржі «Столична» від 25.09.2004 та акту № 412046 дослідження спеціаліста-автотоварознавця товарної біржі «Мега Транс» від 24.12.2004 автомобіля MITSUBISHI GALANT у МРЕВ при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві було зареєстровано та поставлено на постійний облік автомобіль MITSUBISHI GALANT(кузов № 4A3AA46H11E220559) із видачею свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії КІС № 449553 та безпідставно бувших у використанні номерних знаків 586-98 КЕ без сплати транспортного податку громадянином Степанківським Сергієм Григоровичем, 16.02.1971 року народження, який зареєстрований у Шевченківському районі м. Києва, вул. Жилянська 62/64, кв. 22. На заяві про реєстрацію ТЗ відсутні підписи посадової особи, яка їх видала та державтоінспектора, який проводив огляд автомобіля. Час складання заяви 14.10 год.

Згідно висновку спеціаліста від 25.12.2004 № 11/3/9167 на момент огляду автомобіля MITSUBISHI GALANT, 2002 року випуску, кузов № 4A3AA46H11E220559, об’єм двигуна 2,5 см. куб. ідентифікаційні номера кузова, шасі і двигуна відповідають стандарту і змінам не піддавалися. Огляд проводив експерт Г.

05.01.2005 на підставі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.12.2004 щодо розгляду апеляційної скарги УДАІ ГУ МВС України, яка надійшла 24.12.2004 на рішення цього ж суду по цивільній справі від 15.11.2004 № 2-4846/04 у МРЕВ при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві було зареєстровано та поставлено на постійний облік автомобіль MITSUBISHI GALANT, номерний знак 586-98 КЕ, кузов № 4A3AA46H11E220559, з об’ємом двигуна 3,0 см. куб., із видачею свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії КІС № 980551 також без сплати транспортного податку громадянином Степанківським С.Г. На заяві про реєстрацію ТЗ відсутній підпис посадової особи, яка його видала та державтоінспектора, який проводив огляд.

01.04.2005 у МРЕВ при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві було знято з обліку зазначений автомобіль також без підтвердження про сплату транспортного податку громадянином Степанківським С.Г. На заяві про зняття з обліку ТЗ відсутній підпис посадової особи, яка його видала.

У заявах про тимчасовий та постійний облік, а також зняття з обліку у МРЕВ-11 автомобіля MITSUBISHIGALANT, номерний знак 586-98 КЕ, кузов № 4A3AA46H11E220559, підписи громадянина Степанківського С.Г. на заявах різні, що викликає сумнів у їх дійсності.

Із вищевказаного слідує, що вказані автомобілі було зареєстровано з порушенням вимог ст. 2 розділу 2 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо регулювання ринку автомобілів в Україні від 07.12.2000 № 2134-3, який набрав чинності з 20.02.2001. Уданому випадку реєстрація зазначених автомобілів проводилась як первинна, так як вони на території України раніше зареєстрованими не були і обов’язком працівників МРЕВ мала би слідувати в їх реєстрації у зв’язку з відсутністю відомостей, які б підтверджували сплату митних платежів.

З метою отримання підтвердження щодо часу в’їзду на територію України зазначених автомобілів ДВБ ГУБОЗ МВС України було дано запит до Адміністрації Державної прикордонної служби України від 19.09.2005 № 18/4/2399. Згідно отриманої відповіді від 22.09.2005 № 52/170 встановлено, що ці автомобілі прибули 14.01.2005 до Іллічовського торгового порту відправки США м. Нью-Йорк (накладна № 0106/292) – отримувач Розман Альфред Гершлевич (Україна, м. Київ, вул. Довбуша, 10).

Крім того, за № 18/4-2400 було дано запит до товарної біржі «Столична» з метою підтвердження відомостей щодо здійснення угоди купівлі-продажу автомобілів між громадянами Хорольським С.В. та Степанківською О.О., а також Стрижено О.В. та Степанківським С.Г.

22.09.2005 за № 1458 з товарної біржі «Столична» отримано відповідь,  що «на автомобілі MITSUBISHI GALANT (кузов № 4A3AA46L1YE004483), MITSUBISHI GALANT (кузов № 4A3AA46H11E220559) та NISSAN SENTRA (кузов № 3N1CB51D72L680378) біржові угоди не видавались. Громадяни  Хорольський С.В., Степанківська О.О., Стрижено О.В. та Степанківський С.Г. у реєстрації покупців та продавців за вересень 2004 року не числяться. З представлених зразків ксерокопій біржових угод набраний текст не відповідає стандартам, оскільки надрукований на друкарській машинці. Підписи не відповідають дійсності, а відтиски печаток викликають сумнів, оскільки печатки завжди знаходяться у керівного персоналу. Відсутній реєстраційний номер, що не відповідає стандартам прийнятим на товарній біржі».

Опитані співробітники міліції вищевказаних МРЕВ при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, які підтвердили факт реєстрації вказаних автомобілів за рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси та зазначили, що під загрозою звільнення з посади ними виконувалась усна незаконна вказівка колишнього 1-го заступника начальника УДАІ ГУ МВС України в м. Києві полковника міліції Сіренка А.П. Під час реєстрації автомобілів їх у наявності не було, а документи про реєстрацію видавались особі, яка приїздила до МРЕВ від Сіренка А.П.

У той же час опитаний експерт Г. відсутність автомобілів категорично заперечив та наполягав на тому, що ним дійсно проводився 25.12.2004 огляд автомобілів MITSUBISHI GALANT, кузов № 4A3AA46L1YE004483,MITSUBISHI GALANT, кузов № 4A3AA46H11E220559 та NISSAN SENTRA, кузов № 3N1CB51D72L680378.

Опитаний полковник міліції Сіренко А.П. заперечив зазначені факти та повідомив, що будь-яких усних незаконних вказівок він не давав, а були лише письмові вказівки на матеріалах судів «згідно закону», наказів та вказівок МВС.

Перевіркою за реєстраційними номерами цивільних справ зазначених у рішеннях Придніпровського районного суду м. Черкаси щодо встановлення факту купівлі-продажу автомобілів та визнання громадян Степанківського С.Г. та Степанківську О.О. добросовісними покупцями встановлено, що згідно обліково-статистичних карток Придніпровського районного суду м. Черкаси розглянуті цивільні справи № 2-4846/04 за позовом громадянки Сірченко Людмили Іванівни до громадянина Енгаличева Володимира Миколайовича про стягнення аліментів та № 2- 4123/04 за позовом ЗАТ «Страхова група «ТАС» до громадянина Ткаченка Вадима Миколайовича про стягнення страхового відшкодування у розмірі 8034 грн. 06 коп.

Відповідно до довідки канцелярії УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 21.09.2005 № 10/1082 встановлено, що згідно журналів обліку вихідних документів за 2004 рік (інвентарний № 549) та 2005 рік (інвентарний № 902) апеляційні скарги на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси за позовом громадян Степанківського С.Г. та Степанківської О.О. в канцелярії УДАІ ГУ МВС України в м. Києві не реєструвались.

Опитана з цього приводу громадянка К., яка працює при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві (вільний найм) пояснила, що нею були отримані на виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси по цивільній справі від 15.11.2004 № 2-4846/04 про визнання добросовісним покупцем та реєстрацію автомобіляMITSUBISHI GALANT (кузов № 4A3AA46H11E220559) за громадянином Степанківським С.Г., а також рішення цього ж суду по цивільних справах від 16.11.2004 № 2-4846/04 та від 12.11.2004 № 2-4123/04 про визнання добросовісним покупцем та реєстрацію автомобілів MITSUBISHI GALANT (кузов № 4A3AA46L1YE004483) іNISSAN SENTRA (кузов № 3N1CB51D72L680378) за громадянкою Степанківською О.О. Після підготовки апеляційних скарг на вказані рішення суду вони до Апеляційного суду м. Черкаси не відсилались, про що свідчить відсутність на них номера та дати відправки, оскільки на це не було вказівки керівництва. Яким чином апеляційні скарги могли опинитися в матеріалах реєстрації зазначеного автотранспорту в МРЕВ при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві їй не відомо.

Крім цього з’ясовано, що протягом 2004-2005 років цивільні справи за позовом Степанківської О.О. до Хорольського С.В. та Степанківського С.Г. до Стрижено О.В. про встановлення факту купівлі-продажу автомобілів в апеляційну інстанцію з апеляційними скаргами УДАІ ГУ МВС України в м. Києві з Придніпровського районного суду м. Черкаси не надходили.

Згідно довідки адресно-довідкового бюро Черкаської області встановлено, що громадянин Стрижено Олег Вікторович зареєстрованим в м. Черкаси та Черкаській області не значиться.

Опитаний працівниками УВБ у Черкаській області громадянин Хорольський С.В., який згідно біржової угоди купвлі-продажу транспортного засобу товарної біржі «Столична» від 26.09.2004 продавав автомобіліMITSUBISHI GALANT (кузов № 4A3AA46L1YE004483) і NISSAN SENTRA (кузов № 3N1CB51D72L680378) громадянці Степанківській О.О. пояснив, що громадян Степанківську О.О. та Степанківського С.Г. він не знає, автомобілів MITSUBISHI GALANT і NISSAN SENTRA у нього ніколи не було та їх він не продавав.

Згідно довідки адресно-довідкового бюро м. Києва та Київської області встановлено, що громадянка Степанківська Олена Олександрівна, 15.05.1951 року народження, не значиться, але по облікам рахується громадянка Степанківська Олена Олександрівна з датою народження 12.08.1979, яка зареєстрована за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 62/64, кв. 22.

За місцем отримання паспортів громадянина України Степанківським С.Г. та Степанківською О.О. були витребувані копії форми № 1 (заяви на отримання паспорту). Під час звірки підписів про отримання паспорту та заяв про тимчасову і постійну реєстрацію, а також зняття з обліку автомобілів в МРЕВ м. Києва зазначеними громадянами була встановлена їх повна невідповідність.

Опитати громадян Степанківську О.О. та Степанківського С.Г. не стало можливим, оскільки під час неодноразового відвідування за місцем реєстрації  двері квартири ніхто не відчинив, а у бесіді із сусідами стало відомо, що вони на протязі тривалого часу за місцем реєстрації не мешкають. Установити їх місцезнаходження не виявилось можливим.

Також під час телефонної розмови по мобільному телефону № 8-067-401-34-89 громадянин Степанківський С.Г. пояснив, що на даний час він перебуває на лікарняному з приводу хвороби серця і надавати будь-які пояснення відмовляється, своє місцезнаходження назвати відмовився.

Встановлено, що на підставі службового доручення начальника ГУ МВС України в м. Києві полковника міліції Яреми В.Г. від 26.02.2005 без реєстраційного номера працівниками УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві з метою перевірки фактів незаконного розмитнення та зловживання службовим становищем посадових осіб державних установ в МРЕВ при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві були безпідставно вилучені оригінали документів стосовно реєстрації та постановки на облік автомобілів іноземного виробництва за відповідними ухвалами судів за період з 2002 по 2005 рік.

Таким чином із вищевикладеного вбачається, що працівники МРЕВ при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві на підставі фіктивних рішень Придніпровського районного суду м. Черкаси під час реєстрації та зняття з обліку автомобілів MITSUBISHI GALANT (кузов № 4A3AA46L1YE004483, 2002 року випуску), MITSUBISHI GALANT(кузов № 4A3AA46H11E220559, 2002 року випуску), NISSAN SENTRA (кузов № 3N1CB51D72L680378, 2002 року випуску) грубо порушили вимоги п.3, п.8, п.10, п.14, постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 «Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок», а також п.3.1, п.3.3, п.3.4, п.3.5, п.3.6, п.3.6.1, п.3.6.2, п.3.7, п.3.9, п.3.13, п.3.14 «Інструкції про проведення державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них та здійснення перевірок РЕП ДАІ МВС України» затвердженої наказом МВС від 10.04.2002 № 335.

Крім того, розділ 6 «Інструкції про проведення державної реєстрації…» не передбачає видачу тимчасових талонів в даних випадках, проте в порушення п.9.9 запити до Придніпровського районного суду м. Черкаси не надсилались та керівництвом УДАІ ГУ МВС України в м. Києві не контролювалися.

На підставі викладеного, а також враховуючи те, що в поясненнях працівників міліції є суттєві протиріччя, які можливо усунути тільки в ході проведення слідчих дій, тому матеріали направити до Генеральної прокуратури України.

На даний час начальник УДАІ ГУ МВС України в Київській області полковник міліції Сіренко Анатолій Петрович продовжує займатись незаконною реєстрацією автомобільного транспорту під покровительством генерал-майора міліції Калінського Олексія Олексійовича – начальника Департаменту ДАІ МВС України (раніше дану посаду займав генерал-майор міліції Коломієць Сергій Геннадійович, який призначав на дану посаду Сіренка Анатолія Петровича).»

 

(продолжение следует)

Начальник ГАИ в Киевской области полковник Сиренко, личность не только одаренная разнообразнейшими криминальными талантами, но еще и чрезвычайно наглая. После нашей первой публикации, посвященной его «талантам» (http://ord-ua.com.ua/2007/11/04/sirenko-gai-i-prochieaferistyi/) Сиренко на всякий случай слег «на больничку», но в своем окружении заявил что, «мне по..уй!, я и не такое пересиживал». В принципе, Анатолию Петоровичу в этом вопросе можно верить. Потому что работает на ниве криминала он не как кустарь-одиночка, а под солидной генеральской крышей.  И ему поэтому действительно «по..уй» и наши публикации, и УВБ, и недавний показательно-воспитательный визит Президента Ющенко в логово «продавцов полосатых палочек». Сиренко, кстати, торгует не только предметами и услугами, связанными с ГАИ. Он еще и весьма серьезный «землерасхититель» и умудрился украсть даже 115 гектар земли в Васильковском районе Киевской области, которые были выделены Управлению ГАИ ГУ МВД в Киевской области для строительства спортивно-оздоровительной базы еще в 1999 году. Но об этом чуть позже.

 

А пока расскажем о теме актуальной и важной именно сейчас – о торговле «козырными» номерами, а также о регистрации ворованных и нерастоможенных автомобилей. Но, обо всем по порядку.

Не так давно работники УВБ взяли в разработку некоего майора милиции, старшего инспектора ИОС УРП ГУМВД Украины в Киеве Бурлаку В.М. В прошлом, работая на должности старшего оперуполномоченного УВБ в Киевской области Бурлака при содйствии на то время заместителя начальника УВБ в Киевской области подполковника милиции Батрака В.Б. и начальника этого же управления подполковника Таранова Н.Н. в ночное время сопровождал грузовые автомобли с контрабандным товаром, принадлежащие частному предприятию «АВТО» (собственником которого является Таранов Виктор Николаевич, проживающий в городе Белая Церковь, сын бывшего начальника УВБ в Киевской области Таранова Н.Н.). Время от времени на автодорогах Киевской области между Батраком и работниками ГАИ возинкали конфликтные ситуации, которые улаживал лично папа – Таранов Н.Н.

Еще одним видом «коммерческой» деятельности Бурлаки, Батрака и Таранова во время службы в подразделении внутренней безопасности в Киевской области было внедрение новых схем «развода на бабки» сотрудников милиции. Таранов выбирал жертву среди сотрудников милиции и направлял «копать» в отношении «жертвы» Бурлаку и Батрака. Затем собранные материалы Таранов показывал «жертве» и предлагал пополнить тарановский «общак» серьезной денежной суммой, чтобы не быть привлеченным ответственности за допущенные проступки. В результате, в конце концов фактически каждая начатая служебная проверка в конце концов сводилась к вымогательству взяток.

В 2007 году Батрак и Бурлака пошли на повышение и перевелись в Киев, где и продолжили свои вымогательские схемы. В конце октября этого года Бурлака был задержан при получении взятки в особо-крупных размерах. По этому поводу прокуратура возбудила уголовное дело, проводится досудебное следствие, но его подельников Батрака и Таранова, фактически членов ОПГ в милиции, следствие почему-то не замечает. Как не замечает и того, что «тарановская ОПГ» очень тесно связана с уголовными деяниями нашего героя – начальника УГАИ ГУМВД в Киевской области полковника Сиренка. Таранов, будучи начальником УВБ в Киевской области системно пиркрывал незаконную деятельность Таранова и своего кума, заместителя начальника управления полковника Дудника Олега Васильевича и начальника регистрационно-экзаменационного отдела этого же управления подполковника милиции Иванюка Александра Васильевича. Эта группа занималась в частности тем, что распродавала «козырные» номерные знаки и права, а также в обход закона регистрировали украденные и не растаможенные автомобили. Кроме того, эта троица активно занималась вымогательством взяток с предпринимателей.

11 января 2006 года за № 18\9-8 из 9-го межрайонного отдела ГАИ УМВД Украины в Киевской области в УГАИ ГУМВД Киевской области был направлен акт внутренней проверки Ирпенского МРЭО ГАИ на 6 страницах относительно многочисленных нарушений действующего законодательства при регистрации автомобилей. В УГАИ области полковник Сиренко, ознакомившись с содержанием этого акта – не организовал по этому поводу соответствующую проверку, не доложил управлению Главка и укрыл описанные в акте преступления. Естественно, сделал все это Сиренко отнюдь не даром, а за деньги.

Вообще, товарно-денежные отношения в милиции уже давно перешли границу дозволенного. К примеру, тот же Сиренко, регулярно платил начальнику УВБ Таранову за «крышевание» и содействие своей преступной деятельности. В частности, Таранов получил от Сиренко в качестве вознаграждения за «услуги» несколько автомобилей из автохозяйства УГАИ, которые Таранов оформил на подставных лиц. Сотрудники ГАИ, которые стояли в очереди на эти автомобили, смогли, видя такой произвол лишь обидеться и не более. Против начальника ГАИ и начальника УВБ, ясное дело – не попрешь.

Вместе с Тарановым Сиренко занимались и «дерибаном» той самой земли в селе Крушинка Васильковского района Киевской области, которая в 1999 году была передана УГАИ для строительства спортивно-оздоровительного комплекса. Группировка Таранова-Сиренко путем «наезда» на депутатов местной исполнительной власти изменило целевое назначение этой земли на садоводческое товарищество и … естественно, ее у УГАИ украла.

Вообще за время своей службы в УБОП и УВБ, с помощью подставных лиц и близких родственников Таранов создал на территории Белой Церкви целый ряд предприятий частной формы собственности, развивая этот бизнес и сейчас. Это вызывает законное возмущение коллег Таранова по службе. Однако любой интерес контролирующих органов к бизнесу Таранова жестко пресекается работниками УБОП и УБЭП, которых Таранов надежно «прикормил». Бизнес Таранова в Белой Церкви для контролирующих органов считается неприкосновенным. А это, в частности, ООО «Агрофирма Интерагросервис», оформленная на подставных лиц Думинского Игоря Валентиновича и Мищенко Василия Васильевича. Реальным владельцем фирмы является супруга Таранова Жанна Григорьевна.

ЧП «Авто», владельцем которой является сын полковника Таранова, ООО «Велес» (хранение и торговля мясопродуктами в Ставищанском районе), оформленная на подставных лиц Мищенко Василия Васильевича и Водолагина Сергея Евгеньевича, ООО «Юрвин», ресторан-бар в Белой Церкви, владельцем которого является Таранова Жанна Григорьевна, ООО «Даяна», магазин-кафе в Белой Церкви, владельцем которого также является Жанна Григорьевна.

В данное время полковник Таранов уволен с должности начальника УВБ в Киевской области по подозрению в вымогательстве взяток и за вмешательство в деятельность органа дознания и следствия при расследовании ДТП с участием его сына. Однако, мы не сомневаемся, что имея столь разветвленную ОПГ в МВД, Таранов рано или поздно получит новую и не менее «хлебную» должность в органах внутренних дел. Если, конечно, милиция не начнет действительно очищаться и только тогда Таранов, Сиренко, Батраков, Бурлака и их высокие покровители в генераских погонах окажутся там, где им и положено – в исправительной колонии в поселке Макошино.